Світлана Гавриленко: «…Про віщо для нас кров’ю крикнули Крути…»

В понедельник, 29 января, Украина отметит День памяти Героев Крут. Для этой почетной и наполненной патриотизмом, а также борьбой за свободу и независимость, даты, характерны не только традиционные атрибуты чествования студенческого «українського первоцвіту», положившего собственные лишь недавно начавшиеся жизни за суверенность и мирное существование родной Украины, но и возврат к историческим фактам и воспоминаниям о событиях 1918 года – кровавого, тяжелого и противоречивого для нашей страны времени. Своими размышлениями, подкрепленными историческими аргументами, о битве под Крутами с журналистами 06239.com.ua подробно поделилась лектор-методист Центра «Украинознавство» Светлана Гавриленко:

«Когорта за когортою, тисячі й тисячі знаних і незнаних віддавали своє життя за волю і незалежність нашої Батьківщини. Ім’я їм – Герої. Їх немає поза Україною, як не було б України без них.

Що для нас значить слово «Крути»? Радянська влада робила все, щоб це слово зникало з нашої пам’яті. А воно владно стукає в наші серця і пробуджує нашу пам'ять.

hqdefault.jpg

Це - назва невеличкої станції між Бахмачем і Ніжином на Чернігівщині. «Крути» уособлює собою героїчний подвиг молодого покоління, яке піднялось у січні 1918 року проти московської більшовицької навали на захист української державності.

Тоді було так… 22 січня 1918 року Центральна Рада оголосила 4-й Універсал, котрий проголошував державну незалежність України і утворення Української Народної Республіки. А через 7 днів були Крути.

Отримавши депешу про цю подію, Володимир Ленін промовив: «Россия – это тело, а Украина – голова. Украина – это море, уголь, металлургия, плодородный чернозем, трудолюбивый народ. Тело не может жить без головы. Любой ценой вернуть Украину в лоно России!». І російська інтервенція почалася на початку січня.

Як же так сталося, що лише через 7 днів проголошення нашої незалежності, під Крутами на шляху до Києва вже були російські більшовицькі орди? Не чекали агресії? Так. Адже всього за кілька тижнів до цього Жовтнева революція в Росії пройшла не тільки під брехливими гаслами «мира, земли и фабрик трудящимся, но и воли народам»!

Із лабет російської імперії встигли вискочити Польща і Фінляндія. Нам – не дали! Може не тільки тому, що Леніну ми – «голова лона России», а й тому, що без України, без нашої вкраденої ним історії і царська, і більшовицька, і новостворена путінська імперії себе не мислили й не мислять. І докази цьому наявні.

І білі, і червоні топили в крові Україну. А зараз ця московська орда знову роздирає нашу Батьківщину на шматки «градами» й «смерчами», сіючи смерть на сході України. На обіцянки більшовиків піддалась не тільки українська армія, одягнена на той час у шинелі Першої світової війни, а й Центральна Рада та уряд.

Переважна більшість соціалістів Центральної Ради дивились на регулярну українську армію як на суспільний організм, притаманний «експлуататорському суспільству». Палкими прихильниками цього були і голова уряду Володимир Винниченко, і сам Михайло Грушевський. Коли Симон Петлюра, якого так ненавидів Ленін, а пізніше радянська влада, казав їм, що треба мати свою армію, щоб захищати державу (крилатий вислів Петлюри – «держава – понад усе, понад партії, понад класи» на часі й зараз), Михайло Грушевський відповідав: «Нащо? Там, на півночі, брати-соціалісти не підуть на нас».

282115-1024x1024.jpg

…Коли російська бомба впала на його дім, перший президент Центральної Ради почав щось робити на захист України. Невже тільки бомба, що падає на будинок, навчає нас розуміти хоч на день дивитися вперед? Мабуть, 350 років поневолення нас московітами з часів пресловутої Переяславської ради дають про себе знати.

Так склалося у січні 1918 року, що захистити Київ від радянсько-московської навали було нікому, крім жменьки юнаків – перших українських кіборгів! Банда полковника Михайла Муравйова по залізниці наступала дуже швидко. Того самого Муравйова – нащадка повішеного царським урядом незламного декабриста Муравйова-Апостола. Отакі-то парадокси історії!

На захист держави стала патріотична юнь. Стала свідомо, зі всім юнацьким запалом гарячої любові до Батьківщини.

kruty1.jpg

Стояли люті морози. Захисники їхали в товарних вагонах. Потяг віз їх на Крути, до безсмертя… Вони співали стрілецькі пісні: «Серця кров і любов, все тобі віддали в боротьбі. За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!», а ще урочисто-піднесено виконували Гімн України…

29 січня, удосвіта, потяг зі студентами київського університету Святого Володимира (нині – імені Тараса Шевченка) зупинився на станції Крути. Тут зібралося 250 юнкерів Київської Юнацької Військової школи, студентів і гімназистів старших класів та 100 гайдамаків і вільних козаків. На всіх було 3 гармати та саморобний бронепоїзд.

На кожного бійця розподілили по 3 набої – арсенал був нібито у штабному вагончику, який хутко зник, коли підходили більшовики. Триста проти 6 тисяч… З цього українського первоцвіту мало хто міг як слід тримати у руках гвинтівку, хтось навіть не встиг поцілувати дівочі уста… Але всіх їх тримав запальний дух національного ідеалізму.

Сотник Аверкій Гончаренко, який дивом залишився тоді живим, пізніше доповість Симону Петлюрі, що йому особисто треба було вирішити, куди приділити студентську сотню. Він стояв перед альтернативою: можна було поповнити школу юнкерів, а можна було поставити оборону. Командир прийняв друге рішення.

Ризикував і 24-річний сотник Гончаренко: молодий вовк, без огляду на його інтелектуальність, у критичну хвилину може піддатися паніці. Паніка під час бою заразлива, а в результаті – ганебна втеча…

Але паніки не було. Навпаки - молоді воїни проявили надзвичайну мужність. Коли Михайло Муравйов довідався, хто виступає проти озброєних бандитів, він проявив надзвичайну жорстокість і віддав наказ не жаліти нікого з юних захисників.

thumb_154771_news_m.jpeg?hash=2016-01-28-16-27-59

…Сніг у полях доходив до колін. Окопавшись у ньому, хлопці чекали атаки. Такий пізніше дасть у своїх віршах короткий репортаж того страшного бою поет Григорій Булах:

kruty_kiborgy.jpg

«Чорні мундири наповзують спрутами.

Сотника голос: «До бою! До бою!».

Світ сколихнувся на лінії бою!

Підмоги не буде. Вже так воно єсть.

Коли ж для шугинців

Не стачить набоїв –

Постануть з окопів

Юність і честь!

І верби спішили, щоб стать в допомозі…

Та їх переймає пекучий свинець.

Поранені верби кричали в знемозі:

«Тримайтеся, соколи, ще ж не кінець!».

Чорні мундири крокують залізно

І каркають хтиво:

«Рубать на бегу!».

Цвіт України

Ранній чи гідний?

Соколи, соколи,

Кров на снігу…

Вітер свискоче,

Ніби крізь решето.

Снігом кушпелить

Шрапнелева дерть.

Чорні мундири,

Не пройдете, брешете!

Ми стоїмо на життя і на смерть.

Ми за свободу освячені в січні.

Вітер примари над степом горта.

Чорні мундири,

Зайди північні.

Наповзом лізе

Московська орда.

Нас можна убити,

Понівечить вщент,

І груди юначі

Навпіл розірвати.

Ми можем приречені

Бути на смерть,

Та волю і віру

Москві не зламати!

Нас просто і легко

Не зігнеш в дугу,

Не заламаєш за спину

Нам руки.

Ми ті, що навіки

У ланцюгу

Єднання, братерства, любові й злуки.

Наш прапор державний

Ніхто не зламає,

Хоч як би криваво

Не каркали круки.

Ми їм ще не раз пригадаєм, про кого

Й про що нам кров’ю крикнули Крути!».

Сніги, сніги… 29 січня 1918 року полковник Михайло Муравйов отримав за розправу з українським первоцвітом чин генерала від Леніна. Коли прийшов березень і ці криваві сніги розтанули, заново сформована армія УНР звільнила від московської орди Чернігівщину. За українськими підрозділами приїхали батьки і серед того, що залишилося від їх дітей, упізнали 29 тіл. Їх перевезли до Києва і поховали як слід - на пагорбі дніпровському біля Аскольдової Могили.

А під Крутами насипали традиційну українську високу земляну могилу і поставили дерев’яний хрест. У Києві православні священики відслужили панахиди за вбитих героїв…

Завдання під Крутами було виконано – більшовицьку навалу затримано на кілька днів, що дало змогу делегації УНР гідно відбути Берестейські перемовини, щоб встигнути сформувати українську аsрмію.

Бій під Крутами виявився першим у довгому ланцюгу трагедій, що супроводжували національно-визвольну боротьбу українського народу у 1917-1920 роках.

00640146.jpg

Війська Муравйова захопили Київ. Текст наказу оголосив «беспощадное уничтожение всех офицеров, юнкеров, гайдамаков, монархистов и всех врагов революции». Вбивали навіть тих, хто носив українську сорочку і розмовляв українською мовою. До 10 тисяч убієнних!

Три дні у Києві тривала різанина, якої не було з татаро-монгольских часів. І це робила з Україною з 1917 року Червона гвардія, потім її спадкоємиці – «Красная Армия», «Советская Армия» і зараз «Армия Российской Федерации».

Отака історія рідного народу. Подвиг героїв Крут порівнюють з подвигом 300 спартанців у Фермопілах, коли вони протистояли багатотисячній армії Персії. Нехай буде так. Але хіба можна порівнювати досвід професійних вояків Спарти з нашими оборонцями Української Держави? Нашими неозброєними юнаками, котрими керував національний високий дух, який і привів їх до безсмертя? Перші кіборги! Мабуть, так.

Але цьому іноземному слову є назва українська. Від Крут до Донецького аеропорту – це єдиний ланцюг героїчного єднання братерства, злуки і великої любові до України. Радянська влада бульдозерами зрівняла наші святі могили. Але…

2006 рік. У серпні на станції Крути відкрито меморіал, що увіковічив подвиг київських студентів і гімназистів. Меценатом виступив можновладець Сергій Тарута, а символом пам’яті про героїв стала червона колонна, що нагадує головний корпус Київського університету, на високому пагорбі, увінчана тризубом.

29 січня кожного року свідомі українці віддають шану героям-крутянам біля Аскольдової Могили у Києві. Героїчний ланцюг єднання Крути – Небесна Сотня – герої АТО дає нам великий наказ-пересторогу: ні на кого не надіятися, бо кожна країна дбає лише про себе. Не вірити Москві, бо вона - наш споконвічний ворог. Дбати самим про єдність своєї землі. Ніяких автономій. Розуміти, що не важливо, хто ми за національним походженням – ми всі українці. Виховувати у наших дітей патріотизм, любов до України, її історії, її героїв. Розбудовувати економіку, наше потужне патріотичне військо й багато ще чого.

Але головне – пам’ятати, що тільки сила, могутня сила – політично-об’єднуюча, економічна й військова – вирішувала, вирішує й буде вирішувати долю держав і націй.

Хай нас оберігає Бог і покровителька України – Матінка Божа Покрова.

Слава Україні – героям Слава!».