В Красноармейске даже философы за «Покровск», ведь наш город, по их мнению, достоин этого названия

«Сьогодні мешканці нашого прифронтового міста добре розуміють, що так звана АТО насправді є національно-визвольною війною Українського народу. Північний сусід, керуючись імперськими амбіціями, використовуючи загрозу вбивством і знищенням майна, намагається змусити українців підкоритися волі кремлівських катів", - начал аргументировать необходимость декоммунизации Виктор Анатольевич.

"Окрім тактики «батога» московити використовують і тактику «пряника». Вони всіма засобами намагаються «підлестити» українців тим, що вони «браття» і взагалі ми один «совєтський народ».Свого часу по всій Україні вони наставили своїх ідолів – Ульянових, Дзержинських та інших московських катів Українського народу і намагалися примусити українців поклонятися цим ідолам.

Московити намагались закарбувати в пам’яті українців свої комуністичні цінності, в тому числі, шляхом заміни назв міст, селищ, вулиць тощо.

Те, що дехто називає гібридною війною, насправді є звичайною війною, невід’ємною складовою частиною якої є деморалізація супротивника, і якщо така деморалізація проведена успішно, то воєнна фаза захоплення відбувається дуже швидко і легко, як це було в Криму", - добавил он.

Не скрывал Виктор Лысенко и того, какое название, по его мнению, в будущем должен носить Красноармейск:

"Ми мусимо рішуче відмовитися від нав`язаних Москвою назв, які є елементом війни (деморалізації), незважаючи на те, що деякі люди звикли до цього. Ганьба, розтягнута у часі, вже не сприймається цими людьми як ганьба. Нагальним на сьогодні є перейменування нашого міста відповідно до законів про декомунізацію. Безперечно, що наше місто варте іншої назви, ніж носить зараз. Суперечок і пропозицій з цього приводу є багато, але найбільш прийнятною і такою, яку зголоситься підтримати найбільша кількість мешканців міста, вбачається Покров або Покрова.

Таким чином, приходимо до висновку, що завдання позбутися імперських назв (комуністичних пам`ятників ми вже позбулися) є для нас питанням ПЕРЕМОГИ у війні з ворогом України №1 – новітньою московською імперією".

Кроме того, Виктор Анатольевич поделился своим мнением о затянувшейся установке памятника Тарасу Шевченко:

"В Україні є свої герої і їх слід вшановувати. Більше десяти років в нашому місті точиться боротьба за встановлення пам’ятника  Тарасові Шевченку на головній площі міста. Весь цей час таке рішення блокували ворожі агенти (п’ята колона) у владі міста – комуністична партія. Сподіваємося, що у зв’язку із законодавчою забороною цієї партії нарешті в нашому місті вдасться встановити пам’ятник Великому Кобзарю".

Преподаватель неоднократно акцентировал внимание собеседников и на том, что Украине давно следует избавиться от всякого влияния из вне, в частности быть независимой от страны-агрессора:

"Також ми маємо позбутися московських агентів у всіх органах державної, місцевої влади, в освіті і в сфері бізнесу. Неприйнятною є діяльність в Україні російських банків та інших підприємств держави-агресора. Зароблені ними в Україні гроші потім використовуються на фінансування вбивств українців. Якщо на державному рівні рішення про санкції не може бути ухваленим з різних причин, то громадяни України мусять самостійно прийняти рішення відмовитись від послуг московських агентів і оголосити їм бойкот.

Ми повинні  відмовитися від "московської мови", як це раніше зробили в прибалтійських країнах, послуговуватися і розвивати рідну українську мову як єдиний скарб, заклятий для сусіднього хижацтва, за словами Пантелеймона Куліша."

"Усі зазначені дії мають бути здійснені кожним свідомим українцем. У такий спосіб ми підтримаємо наших вояків, які перебувають на лінії зіткнення з московським підступним ворогом та його посіпаками. Такими діями ми наближаємо нашу ПЕРЕМОГУ, за яку на фронті майже кожного дня гинуть найкращі сини Українського народу", - резюмировал Виктор Лысенко.