Симон Петлюра – Великий українець

Проект «Великі українці», разработанный сайтом «06239.com.ua» совместно с лектором-методистом Центра «Українознавство» Светланой Гавриленко продолжается. В этом году исполняется 90 лет со дня, когда 26 мая 1926 года агент коммунистической Москвы Самуил Шварцбурд убил в Париже лидера национально-обсвободительной борьбы украинского народа главу Директории, главного атамана войск Украинской народной Республики Симона Петлюру

Коммунистический режим сделал все возможное, чтобы оболгать имя этого выдающегося сына Украины, как за рубежом, так и на его родной земле. На протяжении десятилетий Москве это удавалось, но правда восторжествовала, а мрак наговоров и инсценизаций рассеивается. Имя Симона Петлюры возвращается светлым образом патриота, государственника и сына Украины.

«Логіка розвитку національного руху на Україні веде до повторення військових подій 1918-1920 рр. Ми хотіли б, щоб неминучість їх була заснована широкими кругами громадянства, як і той факт, що цей конфлікт матиме місце незалежно від форми влади в Росії... Між царською Росією і комуністичною - немає різниці, бо обидві вони являють собою тільки різні форми московської деспотії та імпералізму. Ідеал української державності  не може бути втиснутий у вузькі межі федерації, конфедерації, а тим більше автономіїі з Росією, чи з ким би то не було».

Симон Петлюра, «Тризуб», ч.1

Середнього зросту, худорлявий, бліде обличчя, із зеленкуватими від втоми синцями під очима світло-сірої барви, всміхнені губи, що смуткують за щойно висмаленою цигаркою, непокірний, попелястий чуб, лагідний погляд і голос.

Симон Петлюра народився 10 травня 1879 р. у передмісті Полтави. Сам він походив із давніх козацьких і священницьких родин.

У 1895-1901 рр. навчався у Полтавській духовній семинарії, брав активну участь у громадському житті. На початку XX ст. Симон Петлюра яскраво вирізнився як журналіст, літературний і театральний критик.

У роки Першої світової війни Симон був працівником Союзу Земств і Союзу Міст, головою Українського військового генерального комітету Західного фронту. Його перу належить стаття «Війна і українці». З початком революції він поринув у політичне життя, послідовно наполегливо  відстоюючи  необхідність створення власної української армії.

У січні-лютому 1918 р. Петлюра сформував Гайдамацький Кіш Слобідскої України, відродивши ідею збройної боротьби за волю України. При всій зайнятості він також організував упорядкування могили Тараса Шевченка і Чернечої гори в Каневі.

Феномен Петлюри, як політика і провідника нації, народжений у роки революцій і підсилений у часи більшовицького опанування України, став визначником українського руху, а його ім’я – символом боротьби за самостійну Україну. Багато було у нього учнів та однодумців, серед них Євген Коновалець та Андрій Мельник.

Із листопада 1920 року Симон Васильович курував роботою українського уряду в екзилі. Згодом оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував політичну боротьбу проти більшовицької влади в Україні.

25 травня 1926 року Симона Петлюру підступно вбив більшовицький московський  агент. Травень на чужій землі провів у вічність людину, яка не належала ні собі, ні родині. Увесь цвіт, розум, силу волі, натхнення і невтомну працю Симон Петлюра віддав Україні. Поклав до її ніг і найвищу жертву – своє життя. Похований він на кладовищі Монпарнас у Парижі.

7 куль пронизали його незламне і невтомне тіло. З того часу для українських патріотів число 7 стало символічним: якимся дивним збігом і ім’я Петлюра і назва Україна мають 7 букв.

Читаймо роздуми українського провідника, томущо вони мають напрямок і в наш час.

Симон Петлюра «Перед судом історії» (Уривки із листа Головного отамана до одного з генералів Української армії):

Изображение письмо

пп

Изображение письмо 1

Копия Изображение письмо 1

Изображение письмо 2

Сьогодні Симон Петлюра – це не лише український символ, але і дороговказ, і пересторога!

Знову одвічний наш ворог - Російська імперія позіхає на нашу державність, на нашу волю. Зараз так потрібна, так необхідна нам віра головного отамана  в перемогу українців: «Після ганебної віковічної неволі, після страшного, божевільного лихоліття, ти переможешь, народе-лицарю, і в своїй державі незалежній установиш волю святу!

Слава Україні! Героям Слава!».

Лектор-методист Центра «Українознавство» Светланой Гавриленко