Світлана Гавриленко - «Стародавність і мудрість української мови»

«Недавно  я  поза  Уралом

Блукав  і  Господа  благав,

Щоб  наша  правда  не  пропала,

Щоб  наше  слово  не   вмирало.»

Тарас  Шевченко 

Історія  української  мови,  як  і  української  нації  взагалі, надзвичайно трагічна  й  разом  з  тим  героїчна.  Вона  свідчить про  якусь  незбагненну  силу  українства,  здатність  його  знову  й  знову  відроджуватись  після  нищівних,  здавалося  б,  смертельних  ударів,  катастроф.  Як  тут  не  згадати  слова  Павла  Тичини:  « Яка  біда, яка  чума  мене  косила,  а  сила  знову  розцвіла!»

Знову  і  знову   нашим  ворогам кортить  принизити  корінний етнос,  заявити,  що  української  мови не  було  і  не  має.  А  між  тим,  ще  арабський  мандрівник  Ельвія  Челебі (16 ст.)  зазначав,  що  «українці—стародавній  народ,  а  мова їхня—багатша  і  всеосяжніша,  ніж   перська,  китайська,  монгольська  і  всілякі  інші.  Попри  відверту  нелюбов  росіян  до  українців,  російська  «Элементарная   география   для  гимназий» (Петербург,1902р.)  теж  змушена  була  визнати,  що  мова  українців  « м‘якіша  і  співучіша   великоросійської  і  живуть  вони  заможніше  та  охайніше  великоросів».

1929  року  київський  інтелектуал,  російський письменник  Михайло  Булгаков  у  своїй  «Білій гвардії»  словами  одного  із  своїх  персонажів  називає  українську мову    «гнусным   языком,  которого  на  свете  не  существует.»

                    Доленосна  знахідка

У  1837  році  у  понизов‘ї   Дніпра   під  Мелітополем,  серед  українських  степів,  на  березі  річки  Молочної   археологи  віднайшли  не  дуже  великий  вапняний  курган,  та  й  ще  з  печерами  у  ньому.  На  стінах  цих  печер   та  на  кам‘яній підлозі  в  одній  з  них   вчені  побачили  якісь малюнки  і  символи.  Довго  міркували  і  тільки  через  150 років зрозуміли,  що  це  не  просто  забави  українських  пращурів, а … залишені  нам,  нащадкам ,  написи.  Здогадка  прийшла  ще  до   академіка   Владислава   Даниленка,  на жаль  вже  покійного.  Другий  академік  Юрій  Шилов  теж  наполягав  на  цьому  Цю версію  підтримав    директор  заповідника »Кам,яні  могили»  Борис  Михайлов та   інші  вчені.  Весь  археологічний  світ  України  захвилювався  не  на  жарт.  Хто  прочитає  це  все?  Хто  дешифрує  «малюнки»?

Кілька  фотознімків  загадкової  знахідки   Борис  Михайлов  відправив  у  Москву  академіку   Анатолію  Кіфішіну,  який  спромігся  прочитати  «тайнопис»,  від найшовши  ключ  до  неї,  дешифрував  її.  Бо  був  чи  не  єдиним  знавцем   у  світі   древніх  писемностей. Це  все  ж  писемність!  І  їй  приблизно  20  тисячоліть!  Замислимося,  пропустимо  через  себе  цю  цифру!  Шумерському—5  тисяч  років,  українському,  тобто  знайденому  в  Україні,--  22  тисячі  років(  з  них  2  тисячі  уже  нової  ери,не забуваймо). Це  дещо  інше,  ніж  наукове  відкриття.  Це  можна  порівняти  з  революцією  у  науковому  світі.  Якщо  точніше---«останній  день  Помпеї»  для  звичної  нам  уяви  не  тільки  про  місце  походження   першої  писемності,  Але  і  самої   цивілізації,  а  саме  головне,  про  вік  нашої  нації.  Світ  почав  відкривати  Україну.  Коли  сюди  вперше  приїхав  у  1996році  Біл  Клінтон,  він  звернувся  до  українців,  назвавши  нас  шанобливо  самою  древньою  нацією  Європи. «Малюнки»  з  «Кам,яної  Могили»  свідчать,  що  сама  древня  цивілізація (  поки  ще  древнішої не  виявлено)  почалася  на  нашій  українській  землі. Хоча  це  і  кам'яні  плити,  але  все  одно---архіви.  Рукописи, які  не  горять! Вони  і  повідали  нам,  що  на  землях  України  була  древня  держава  Аратта,  у  якій  жили  арії.  Зрозуміло,  що  ми  їх   нащадки.

На  думку  більшості  спеціалістів  будь-яка   цивілізація  повинна  мати  три  головні  ознаки: 

• Осілий  спосіб  життя; 
• Релігія  Откровєння (хоча  б  її  зачатки);
• Писемність (хоча  б  малюнкове   письмо,  а  не  зарубки  на  деревах).

З  нашої прабатьківщини  Аратти  за Божим  Промислом    почався  Великий  хід  аріїв  на  Схід  і  Південь.  Друге  дихання   Аратті  через тисячоліття    дала  заснована  арієзованними  племенами  кимерійців  висока  землеробська  цивілізація  названа  Трипільською.  Відкрив  її  наприкінці  19  століття  український  професор-археолог  Інокентій  Хвойка.  З  Аратти   через  тисячоліття почався   шлях  Великого  Хлібороба,  годувальника   всієї  європейської  білої  раси.  Доля  розкидає  українців, як  наших  пращурів,  по  всім  світам ,  але  в  душі  майже  кожного  живе  невмирущий  код  і спомин  про  свою  Вітчизну. Врятує в  який  раз  Україну  і  дасть  їй  розквіт  наша  земля  і  незнищенний  дар  землероба.

Повернемося  до  витоків нашої  писемності. Раніше  до  свого  падіння,  як  держави,  Аратта  почала  концентрувати  мудрість  араттських  жреців. На  плитах  і  стінах  своїх  святилищ   ,  в  печерах(мудре  рішення!)  вони  наносили  знаки,  які  несли інформацію  про  важливі  події  для  того  часу,  ділилися  нажитим  досвідом.  Удосконаливши  все  це,  наші  пращури  заснували  першу   на  Землі  писемність  і  почали вести  найдревнішу    літопис.   Кам,яна  Могила вже таке її  ім‘я.  Хоча  краще  б  було  б  назвати   українською:  « Перше  джерело  писемності  на  Землі».  Це  сховище  є  національним  святилищем  нашого  народу  і  не тільки.   Це  стрижень  всесвітньої  цивілізації.  А  історія  її  починається  там,  де  вона  знаходиться.---Це   думка  російського  вченого,  вихідця  з  України  Анатолія  Кіфішіна.  А  його  книга   « Древнее  святилище  Каменная  Могила:  опыт  дешифровки  протошумерского  архива  12—3  тысячелетий  до  нашей  эры»---«протокол»  створеного  їм  відкриття.

        Лектор-методист   Центру  «Українознавство»

Світлана  Гавриленко   

Продовження  буде.