«Зберегти людське життя - наш головний обов’язок»,- військовий медик Юрій Правдюк

Військовий медик Юрій Правдюк не лише рятує воїнів на полі бою, а й лікує цивільних мешканців краю.

Професія медика завжди користувалася повагою. Люди в білих халатах – це ті, на кого ми покладаємо надію в надзвичайно складні моменти життя, щиро сподіваючись на їхню допомогу. А тепер уявіть собі, що працювати медику доводиться не на мирній землі, а під щільним обстрілом, коли твої позиції «накриває» міномет чи САУ, а твоя санітарна техніка, незважаючи на всі закони війни, є бажаною ціллю для ворога.

Уявіть «трьохсотих», яких, максимально швидко, аби уникнути засідки, доводиться евакуйовувати польовими дорогами. Додайте до цього графік роботи 24/7, «курортні» польові умови, в яких необхідно рятувати життя, тих кого обов’язок покликав захищати свою Батьківщину. Недарма ж медиків тут часто називають янголами війни. Недарма на їхній професіоналізм покладаються і бійці, і ті, хто десь далеко, чекає на повернення рідних додому.

Юрій Правдюк, майор медичної служби, кадровий військовий з багаторічним досвідом, який за два роки війни добре вивчив географію Донбасу. Серпень 2014-го видався надзвичайно складним, підрозділи бригади, де служив лікар, обороняли Луганський аеропорт. Саме тут, за словами медика, було найважче – ворог показав своє справжнє обличчя, відкривши полювання за санітарною технікою. Евакуація поранених, особливо повітряним транспортом, перетворювалась в надзвичайно складне завдання. Незважаючи на це наші лікарі продовжували працювати, хоч і самі потрапляли під ворожі кулі. Тут поранення довелося пережити і Юрію Правдюку. Вилікувався і одразу повернувся до своїх, продовжуючи рятувати чужі життя. Випадало допомагати і цивільному населенню. Так, після обстрілу сепаратистами колони біженців під Хрящуватим, військові медики надавали всю необхідну допомогу постраждалим від обстрілу громадянам. Водночас, лікарям неабияк допомагали і продовжують це робити волонтери, забезпечуючи військових багатьма необхідним речами, починаючи від спеціальних автомобілів, закінчуючи медикаментами і обладнанням.

Далі було Дебальцеве – важка, але водночас героїчна сторінка в історії бригади, де служив Юрій. Чорнухине, Кам’янка, Ольховатка – ось тільки частина, тих населених пунктів, на яких довелося побувати медику. Сьогодні майор медичної служби Юрій Правдюк продовжує служити , завжди знаходячись там, де без його уміння не обійтись.

«Часто доводилось допомагати і місцевим цивільним, адже інфраструктура краю сильно постраждала внаслідок російської агресії. Є населені пункти де на військових медиків мешканці покладають всі надії, адже інших поряд нема. Не відмовляємо нікому і всім чим можемо допомагаємо, адже зберегти людське життя наш головний обов’язок», - розповідає Юрій.

Заповітною мрією медика є день, коли закінчиться війна і можна буде нарешті повернутись до своєї родини