Герої не вмирають: у Покровському районі пройшов вечір пам’яті Анатолія Лупиноса

Герої не вмирають

3 лютого 2017 року за сприяння УМШ (Українська Миротворчі Школа), Покровської міської організації товариства "Знання" України, Громадської ради при міністерстві освіти України і ДонОДА в Новотроїцькій ЗОШ І-ІІІ ст. відбувся Вечір Пам'яті, присвячений Анатолію Лупиносу.

Вшанувати пам'ять славетного земляка, батька УНА-УНСО, багатолітнього політв'язня, незламного борця за становлення Української Національної ідеї, поета, публіциста, письменника Анатолія Лупиноса до учнів школи прийшли військові, громадські діячі (Ткаченко О., Бурба О.), викладачі ДонНТУ (Алтухов В.М.. Лисенко В.А.), яких гостинно зустріла директор школи Т.П. Король.

Вечір Пам'яті відкрив представник Української Миротворчої Школи Олександр Таненок. Про Анатолія Лупиноса, його буремний життєвий і творчий шлях розповів голова правління Покровської міської організації товариства "Знання " України, ст. викладач ДонНТУ Володимир Алтухов. Він зазначив, що А. Лупиніс був перехрестям феноменів – козацьке прізвище, українська чутливість, скіфський лик, гайдамацька завзятість, поетична душа". Понад 20 років тюрем і психушок підірвали здоров’я Анатолія Лупиноса, він помео у 62 роки 5 лютого 2000 року. Похований на Байковому цвинтарі, поряд із побратимами з УНА-УНСО.

Народився А. Лупиніс 21 липня 1937 р. у селі Новоолександрівка, Донецької обл. Закінчив школу у селі Сатанівка, що на Черкащині, із золотою медаллю. 1954 року вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету.

У жовтні 1956 року, коли радянські танки ввійшли в Будапешт, 19-річний третьокурсник на демонстрації ніс гасло: "Руки геть від вільної Угорщини!" Одержав 6-річний термін за антирадянську агітацію.

У липні 1957 А. Лупиніс прибув до Мордовського табору №7. У вересні 1957 як голову страйкового комітету (у страйку брало участь 2000 в’язнів) його засудили до 10 р. позбавлення волі.

У 1967 р. його було звільнено (у нього були спаралізовані ноги). ВТЕК одразу дав йому довічну першу групу інвалідности — без щорічного перегляду.

22 травня 1971 р. на мітингу біля пам’ятника Т.Шевченкові А. Лупиніс прочитав вірш "Я бачив, як ґвалтували матір". А вже 28 травня його було заарештовано. Звільнився він у 1983р.

У кінці 80-х Анатолій Лупиніс разом із товаришами ініціює створення Української міжпартійної асамблеї, відомої сьогодні як УНА-УНСО.

З побажаннями бути гідними пам’яті Анатолія Лупиноса перед учнями виступили українські вояки м-р Дмито Агішев і Василь Хоменко.

У таборах і під час революційної роботи «дядя Толя» (як його називали друзі і знайомі) пише вірші, сповнені бунтарством і болем за гнобленою батьківщиною.

Саме такі вірші сьогодні прочитав працівник центру дитячої творчості Олександр Бурба.

На завершення заходу під керівництвом педагога-організатора М.Л. Харченко учні школи виконали українські пісні і танці.

Після цього Олександр Таненок від Української Миротворчої Школи передав для школярів підбірку патріотичних книг і журналів. Перед від’їздом учитель історії Т.М. Пальчик запросила гостей відвідати шкільний краєзнавчий музей, де серед різноманітних експонатів було розміщено й матеріали про Анатолія Лупиноса.

Сьогодні, коли московські ординиці заливають українську землю кров'ю, в обороні рідної Вітчизни стоять не лише наші мужні вояки, але й герої небесного воїнства: небесні сотні, небесні полки.

До цього небесного воїнства належить і наш земляк, Анатолій Лупиніс. Він - один з тих, хто брав участь у становленні української державності, присвятив життя побудові суверенної соборною України.

Вечір Пам'яті, присвячений Анатолію Лупиносу вкотре довів що настав час повернутися до постатей наших славних земляків. Нам є що від них перейняти.