Світлана Гавриленко - «Духовний пантеон України»

Сайт 06239 продовжує проект Світлани Гавриленко

"Духовний  пантеон  України"

Світлана Гавриленко 

"Духовний пантіон України" та пам'ятні дати

Березень

«Є  талановиті  люди,  та  є  і  талановиті народи.

До      останніх  належать  українці.»

                                                Петро  Чайковський

Кожна  нація  має  свій  "духовний  пантеон". Має   його  і  Україна. Замислимося,  друзі,  скільки  особистостей  породила  наша  земля,  які жили  на  ній,  творили   славу  її    і  залишали  слід  на  ній.  Кожен  з  них  є нашою  гордістю.    Не  завжди  щасливо складалося  їхнє  життя.  Багато  з  них,  починаючи  з  часів  царату до  радянського  режиму  зазнало  репресій,  було  знищено.  Доля  часто  заносила  їх,  переслідуємих  московськими  режимами, на  чужину.  Їх  імена  заборонялося   нам  знати.  Та    її  Величність  Історія  повертає  нам  ці  славні  імена. І  ми    завдяки    Їм,  нашій справжній еліті,   усвідомлюємо,  що  ми  є   Велика  нація,  що  нам  є  що  любити,  шанувати  і  захищати.

1.03.1918. – Війська  Української  Народної  Республіки(УНР)  визволили  Київ  від  більшовиків.

3.03.1827. --  Народився  відомий  український  поет  і  байкар(понад  100  байок,  ліричні  поезії),  видавець  Леонід  Іванович  Глібов(10.11.1893).

Народився  український  байкар  у  селі  Веселий  Поділ  на  Полтавщині.  Чарівна  природа,  багатий.  колоритними   типажами  народний  побут,  задушевна  пісня  і  мудре  прислів‘я  --всі  ці  з  дитинства  враження   пізніше  вплинули   на зміст  і  характер  його  художньої  творчості. У  своїх  творах  Глібов  обстоював  засади  людської  гідності,  «правдивого  життя»,  співчуття  до  знедолених.  Використовуючи традиційні  теми,  байкар  утверджував  особливості  національного  художнього  мислення,  запровадив  нові форми  та  інтонації,  започаткував  жанр  пісенно-баладної  байки.  Його  байки  цікаві  і  різноманітні.  Для  дітей  письменник  тяжіє  до  національної  міфології,  до  українського  поетичного  світосприйняття.  Поетична  спадщина  Леоніда  Івановича  дійшла  до  наших  днів,  стала  піснями  і  романсами. Найвідоміша  серед  романсів  і   улюблена  в  народі,  крилами  пісні  наділена  «Журба»(«Стоїть  гора  високая»)

3.03.1918. -- В  Бресті  на  переговорах  Радянська  Росія  визнала  УНР(Українську  Народну  Республіку).

3.03.1900. -- Микола  Міхновський  в  Полтаві  на Шевченківському  святі  виголосив  реферат  «Самостійна  Україна» -- перший  маніфест  українського  державотворчого  націоналізму.

4.03.1870. – народився видатний вчений  у  галузі  мостобудування  і  зварювання,  основоположник  вітчизняної  школи  зварювання  металів  Євген  Оскарович  Патон(12.08.1953.). 

4.03.1750. – Кирила  Розумовського  обрано  гетьманом  України  уже  по  указу  московського  царату.

4.03.1949. --   Народився  композитор  Володимир  Івасюк,  композитор,  поет,  співак.  Митець  яскраво  національної  творчої  орієнтації  і  водночас  людина  трагічної  долі.  Володимир  на  межі  1980-1990рр.  став  символом  українського  відродження.  Його  пам‘яті  присвячено  фестивалі  сучасної    української  пісні,  поп  та  рок-музики  «Червона  рута».  Лауреат  Державної  премії  України  ім..  Тараса  Шевченка(1994,  посмертно).  Івасюк  зламав  стереотипи  заідеологізованої  радянської,  безнаціональної  музики.  Основу  його  творчості  становлять  естрадні  пісні.  Найвідоміші  із  них:  «Червона  рута»,  «Водограй»,  «Я  піду  в  далекі  гори»,  «Пісня  буде  поміж  нас»  та  багато  інших, які  співають  і  люблять  у  всьому  світі.  А  загинув  Володимир  Івасюк  у  1979  році  у  Брюховицькому  лісі  поблизу  Львова  за  нез‘ясованих  обставин.  Смерть  популярного  композитора  сколихнула  світове  українство,  а  його  похорон  перетворився  у  багатотисячну  демонстрацію.  Сама  постать  митця  відтоді  оповита  героїко-легендарним  ореолом.

5.03.1950. – Загинув   Головний командир  УПА  Роман  Шухевич,  військовий,  державний  і  політичний  діяч. Генерал-хорунжий  і  головний  командир  Української Повстанської  Армії(1943-1950),  провідник  Організації  Українських  Націоналістів  на  рідних  землях,  голова  секретаріату  української  Головної  Визвольної  Ради,  один  із  чільних  організаторів  збройного  визвольного  руху  проти  німецької  та  більшовицько-російської  окупації  України.

Ще  в   дитинстві  наслухався  «Шух»  від  свого  діда  Романа,  відомого  дослідника  Гуцульщини,  про  опришка-народного  месника  Олексу  Довбуша,  і  мріяв  піти  його слідами.  Ці  мрії  стали  пізніше  реальними.  Ще  в  юнацькому  віці  Роман  зрозумів,  що  за  тодішніх  умов  здобути незалежність  України, розшматованої  сильнішими  сусідами,  можливо  тільки  збройними  силами,  використовуючи  суперечності  між  ними.  Тому  він  вступає  1925  року до  Української Військової  Організації(УВО),  здобуває  військові  знання  у  польському,  а  пізніше  у німецькому  військах.  На  початку  німецько-радянської  війни  Шухевич  фактично  командує  українськім  легіоном   ім..  Євгена  Коновальця,    знаного  як   «Нахтігаль»,  який  після  відходу  Радянської  Армії  першим  вступає  до  Львова  і  30  червня  1941  року  забезпечує  ухвалу    Українськими  Національними  Зборами  Акта  проголошення  відновлення  Української  держави.  У  відповідь  на  невизнання  німцями   проголошення  України  як  самостійної  держави  і  масові  арешти  оунівців на  чолі  зі    Степаном  Бандерою  легіон   «Нахтігаль»   відмовляється  вирушати  на  фронт, його  передислоковують  і  роззброюють.  Шухевич  тікає  з-під  німецької  варти  і  переходить  на  нелегальне  становище.

Зважаючи  на   багатий  військовий  та  політичний  досвід  керівництво ОУН   восени  1943 року  призначає  його  головним  командиром  Української  Повстанської Армії(УПА).  Він  брав  участь  у  підготовці  в листопаді  1943р.  у  житомирських  лісах  Першої  Конференції  поневолених  народів  і  створення  у липні  1944р.  Української  Головної  Визвольної  Ради(УГВР).

Хочу  торкнутися  людських  якостей  Шухевича.  Людина  енциклопедичних знань(прекрасно знав  історію  Кураїни   та  всесвітню  історію,  літературу,  мистецтво,  музику,  німецьку,  польську,  старослов‘янську,  латинську та грецьку  мови.  Закінчив  Львівський  політехнічний інститут  і  Львівську консерваторію,  мав  не  менш блискучу  військову  освіту, навчався  і  пройшов  не  менш  блискучий вишкіл  у двох  вищих  військових  школах – польській  і  німецькій)  Роман  Шухевич  ні  за  яких  умов  не  вивищував  себе  не  лише за  старшинами,  а й  над  рядовим  стрілецтвом.  Ділився    зі  стрільцями  останнім  шматком  хліба  та  останнім  ковтком  води.  Вояки  бачили  в  ньому  не  лише  Головного Командира,  а,  як згадують  його  сучасники, «свого  брата,  свого  батька»,  показували:  «З  таким  і  жити  добре,  і  вмирати  не  страшно».    Він  і думки не мав,  щоб  податися  на  еміграцію,  хоч  і  планувалося,  щоб  він  виїхав  туди.  «Коли  я  доручав  іншим  лишатися  на  рідній  землі  і  битися  до  загину  за  Україну,  то  тим  самим  я  давав  той  наказ   насамперед  самому  собі  і  насамперед  я  не  смію  того  наказу  зламати!»

Це  завдяки  талантові  Р.  Шухевича,  як  військового  і  політичного  стратега,  УПА  громила  окупантів  німецьких,  а  потім  і  совєцьких  упродовж  десяти  років!  Так,   більшовики  5 березня  вбили  на  43-ьому   році  життя    генерала Шухевича.  Вбили  фізично,  але  вбити  фізично,  заплямувати  його  світлу  пам‘ять  ворогам   так  і  не вдалося.  Він  сьогодніживе  в  українських  народних  піснях,  спогадах  бойових  побратимів,  пам‘ятниках,  назвах вулиць  українських  сіл  і  міст.  Живе  він  і генетично.  Продовжується  рід  Шухевичів.    Святослав  Караванський писав  у   володимирській  тюрмі  у 1970  році  на  день  народження  генералового   онука  Ромчика:  Спи,  дитино,  люлі-люлі,

    І  не  мруж  свій  вид.

То  свистять  у  лісі  кулі,

Де  ходив твій  дід.

       Чуєш,  як  дзюрчать  потоки?

Бачиш  ці  стежки?

  Дід  пильнує  на  всі  боки,

     Бо  ж  навкруг  вовки.

 Йде  війна  з  новітнею  Російською  імперією.   Нехай  ім‘я  нашого  національного  героя   Романа  Шухевича  служить  для  наших вояків  прикладом  незламного духу,  героїзму і великої  любові  до  нашої  Батьківщини України.  Слава  нашому  національному  герою  генералу  Роману  Шухевичу!

8.03.1169. – Московський  князь  Андрій Боголюбський  зруйнував  Київ.

9.03.1814. – Народився  Великий  син  України  Тарас  Шевченко(18610.  Поет,  прозаїк,  драматург,  художник,  мислитель-пророк,  громадський  діяч.  Автор  «Кобзаря»,  яким  художня  та  громадська  думка  України  долучилася  до  праглибин  національного  духокосмосу  і  стала  на  шлях  безкомпромісної  боротьби  та  здобуття  державної  та  культурної суверенності.

10.03.1861. – Помер  у  Петербурзі  Тарас  Шевченко.

12.03.1596. – Перемога  Наливайка  і  Лободи  над  поляками.

14.03.1822. – Перша  вистава українською  мовою  у  Київському  театрі.

14.03.1939. – Проголошення  самостійності Карпатської  України.

16.03.1882. – Народилася  Христя  Алчевська(1920),  педагог,  поет,  діяч  народної  освіти.  Утримувала  власним  коштом  Харківську  недільну  жіночу  школу.  Авторка низки  методичних  статей  і  посібників  з  навчання  дорослих,  укладачка  бібліографічного  збірника  «Шо читати  народу».  Написала  спогади  «Передуманное  и пережитое».

17.03.1917. – Постала  в  Києві  Українська  Центральна  Рада.

19.03.1895. --  Народився  Максим  Рильський(1964), видатний український поет,  перекладач,  громадський діяч.  Максим  Рильський,  син українського  інтелігента  з  польським  родовим  корінням  та  неписьменної  талановитої  і  співучої  дівчини  з  села   Романівка  на  Житомирщині.  Майбутній  поет  увібрав  кращі  риси  своїх  батьків.  Він  виріс  в  оточенні    видатних  представників  київської  інтелігенції – Лисенків,  Старицьких,  Косачів,  Ревуцьких,  серед  книжок,  музики,  мистецтва,  з  одного  боку,  і  романівських  краєвидів  та  сільського  оточення – з  другого.  Писати  почав  рано  і  вже  в  28  років  здобув  гучне  літературне  ім‘я.  Рильський  належав  до  «неокласиків».  Українські  поети  цієї групи  намагалися  вирішувати  через підняття  престижу  художнього  слова  філософські,  історичні,  морально-етичні  проблеми.  Майже  всі  вони  були  знищені    в  радянських  концтаборах.  У  ті  рокові  тридцяті  Рильського  теж  не обминули  репресії.  Півроку  він  пробув  під  слідством   у  Лук‘янівській  в‘язниці  Києва,  доки не  був  звільнений  «за  відсутністю  достатніх  даних  для  обвинувачення  і  суду».  Напружена  літературна  праця  тривала  весь  час,  хоча  політичний  клімат  тоталітарної  держави  обмежував  творчу  свободу,  деформував тематику  та  ідейний  світ  його  поезії.

Багатогранна  спадщина  видатного  поета,  майстра  художнього  перекладу,  літературного  критика  і  фольклориста  піднесла  сучасне  українське  письменство  на  вершини  світової  класики.

19.03.1930. – Народилася    Ліна  Костенко.  На  одній  із  минулих  «толок» ток-шоу  Євгена  Кисельова  «Велика  політика»  нардеп  регіоналка  Олена  Бондаренко  задала  питання:» Чи  має  на  сьогодні  Україна  великого  письменника?»   На  той  час  голова  спілки  українських  письменників,  та  голова  комітету  з  культури  і   мови    Верховної  Ради  Володимир  Яворівський  відповів:  «Україна    має  велику  поетесу  сучасності – Ліну  Костенко.  Фахівці  по  силі  поетичного  дару  серед  українських  поетес  відокремлюють  трьох:  Марусю  Чурай,  легендарну  пісенну  поетесу  17-того  століття,  Лесю  Українку  та  нашу  сучасницю  Ліну  Костенко. Читаймо  поезію  цієї  великої  українки.

21.03.1627. – Народився  видатний  богослов  і  проповідник  Захарія  Копистенський.

23.03.1842. – Народився  видатний  українській  композитор  Микола  Лисенко(1912).  Композитор,диригент,  піаніст,  педагог,  громадсько-освітній  діяч.  Основоположник української національної  класичної  музики.  Автор  музики  до  «Кобзаря»  Шевченка  та  хору  «Боже  великий  єдиний…» -- духовного  гімну  України.  Музикант-етнограф,  який  заклав  основи  української  наукової  фольклористики.  Засновник  Музично-драматичної  школи(1904) – Центру   вищої  спеціальної  музичної  і  театральної  освіти  в  Україні.

Людина  прогресивних  поглядів,  Микола  Лисенко  увійшов  у вітчизняну  історію  й  культуру  як  художник-демократ  і  справжній  патріот  своєї  країни,  який  за  могутністю  та  багатогранністю  свого  таланту,  значущістю  мистецького  внеску  і  всенародним  визнанням  сягає  Шевченкового  рівня.

24.03.1989. – У  Тернополі  створено  першу крайову  організацію  Народного  Руху  України.

25.03.1651. – Полковник  Іван  Богун  розбив  поляків  під  Вінницею.

25.03.1917. – В  Петрограді  відбулася  20-тисячна  маніфестація  українців  під  гаслами  національного  відродження.

25/03/1999/ -- Вночі  25  березня  підступно  було  вбито  велику  надію  України  В‘ячеслава  Чорновола,  який  повертався  машиною  з  Кіровограда  до  Києва.  Трагедія  сталася  на  п‘ятому  кілометрі  глухої дороги  Бориспіль-Золотоноша. 

         Господи!  Благослови  на  Віру!

          Силу дай  на  працю  і  на  злет!

                     Та  не  клич  синів  найкращих  в  ирій,

Доки  Україні  нашій  зле.

27.03.1654. – Переяславський  договір  Гетьмана  Богдана  Хмельницького  з  Московщиною,  який  завів  нас  у  багатовікову  залежність  від  Російської  імперії.

27.03.1994. – Перші  вибори  до  Верховної  Ради  України  в  умовах  незалежності.

28.03.1709. – Договір  між  гетьманом  Іваном  Мазепою,  швецьким  королем  Карлом  12-тим,  кошовим  Костем  Гордієнком  про спільну  боротьбу  проти  Московії.

30.03.1973. – Помер  Дмитро  Донцов(1883),  громадсько-політичний  діяч,  публіцист, літературознавець.  Донцов – ідеолог  теорії  «інтегрального  націоналізму»,  який  відіграв  вирішальну  роль  у  формуванні  нового  покоління  борців  за  визволення  України  в  20-30-их  роках  двадцятого  століття.  Редактор    «Літературно-наукового  вісника»91922-32,  журналу  «Заграва»(1923-24),  один  із  організаторів  «Союзу  визволення  України»(СВУ).  Був  переслідуваний  радянською  владою  і  тому  жив,  творив  і  помер  в  еміграції. Він  жодного  разу не  зневірився  у  здобутті  Україною  незалежності.  Життя  Дмитра  Донцова – яскравий  приклад  безкомпромісного  служіння  національній  ідеї.

Шануймося,  друзі!   Бо  ми  того  варті.

Лектор-методист  Центру  «Українознавство» Світлана  Гавриленко