До Дня вшанування пам’яті загиблих правоохоронців

Професія поліцейського завжди пов’язана з ризиком, і її обирають люди, які готові жертвувати своїм життям заради інших. За час існування поліція Донеччини втратила 78 поліцейських, які загинули під час виконання службового обов’язку.

«Віталіка (Сашка, Михайла, Жені) немає» - саме товаришам загиблих правоохоронців, як правило, випадає найважче - повідомити трагічну звістку їхнім рідним. Бачити невір’ я, а потім б іль в очах, заспокоювати, коли душу переповнює відчай від втрати друга. Бути поряд з перших хвилин і довгі роки.

На жаль, за останні три роки ці страшні слова поліцейським довелося казати набагато частіше. Адже у складі сил антитерористичної операції співробітники Нацполіції разом з військовослужбовцями захищають країну та її жителів, беруть участь у бойових діях та гинуть від рук ворога.

За три роки, з початку антитерористичної операції, від нас пішли кращі – 17 поліцейських поклали життя заради України, її свободи та незалежності, миру та щасливого майбутнього дітей.

Підростають діти без тата

Але скільки б часу не пройшло, а пам'ять про героїв живе. Співробітники поліції Донеччини підтримують осиротілі родини, відвідують і надають допомогу. У першу чергу - дітям, які назавжди залишаються без татової любові, без сильної людини, яка захистить та укриє від всіх бід. Назавжди молоді, батьки не поведуть доньок під вінець та не зіграють у футбол з синами.

Насті Білій з Покровська в цьому році виповниться 7 років. ЇЇ тато,Віталій Білий, інспектор дорожньо-патрульної служби, загинув в 2011 році під час переслідування та затримання особливо небезпечних злочинців, коли доньці тільки-но виповнився один рік. Його ударили ножем в серце. І хоча дитина татка не пам’ятає – вона добре знає, яким він був. Адже про нього їй розповідають його колеги-поліцейські, які приходять у гості.

Трирічна Діана, донька бійця спецпідрозділу «Сокіл» Віталія Мандрика , якого було вбито диверсантами в 2015 році, - справжня «донька полку». Її та маму, яка залишилася з дитиною на руках у 19 років, вже два роки підтримує і обласна, і покровська поліція.

RcokTPep.JPG

Діанка звикла, що люди у формі – часті гості у домі. А ім’ям її тата названо вулицю, де розташований Покровський відділ поліції. Для родини за сприяння шахтоуправління «Покровське» було виділено трикімнатну квартиру.

На місці загибелі спецпризначенця в Маріуполі встановлено меморіал, а щоб люди пам’ятали про того, хто їх врятував, запроваджений турнір з рукопашного бою імені Віталія Мандрика – виду спорту, якому хлопець віддав чималу частину свого життя.

Дуже важко пережив втрату батька 16-річний Сашко, син Віталія Новікова , працівника Нікольського (раніше Володарського) відділення поліції. Правоохоронець загинув в ДТП з вини п’яного водія. Хлопець – єдина надія родини, адже його мати – важкохвора, а дідусь та бабуся не в силах поставити онука на ноги. Родину підтримала поліція – Сашко, який мріяв стати правоохоронцем, як батько, вступив до юридичного ліцею для дітей загиблих правоохоронців ім.Кондратьєва (Київ). Також поліцейські надають допомогу під час судового процесу, аби винний у смерті батька нарешті поніс відповідальність.

8xJkau85.JPG

Не дочекалися батька з війни і 8-річна Єва та 4-річний Назар Юханови, діти Євгена Юханова , який до останнього подиху рятував людей в оточеному Дебальцевому. Як їхній баько нікому не відмовляв у допомозі, так і його товариші зараз підтримують малечу та стареньких батьків, що мешкають у Мангуші, де похоронений їх син. Поліцейські дізналися, що діти хочуть замовити Діду морозу та не стали чекати зими, здійснивши дитячі мрії.

На згадку про батька, молодшого інспектора зв’язку Маріупольського горуправління міліції Михайла Єрмоленка , 10-річній Емілії залишилася державна нагорода – орден «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).

Керівництво поліції Донеччини не забуває і родину Віктора Саєнка , начальника відділу ДАІ Маріупольського міську правління міліції, у якого залишилася мати, що потребує лікування, та троє синів, молодшим Ярославу та Олексію – 13 та 8 років. Офіцер-патріот нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).

Без підтримки улюбленого батька, дільничного родом з волноваського села Миколи Дорошка підростають 16-річна донечка Оля та 4-річний Дмитрик. Синові був лише рік, коли батька не стало, тому у футбол він гратиме з поліцейськими, які не забувають про родину загиблого колеги.

Того ж дня, в 2014 році, осиротіли Станіслав та Ксенія Рябоконь, діти Василя Рябоконя , начальника Докучаєвського міськвідділу міліції. Стас пішов батьковими стопами та зараз працює у Волноваському відділі поліції, несе службу на блокпостах в «гарячих точках», а Ксенія, якій на момент смерті батька було 15 років, вчиться на юриста.

VPpsmDtW.JPG

Коли при виконанні службових обов’язків в 1985 році загинув батькоВіктор Ієвлев, правоохоронець з Селидового, братам-близнюкам – Сашку та Володимиру було по 7 років. Поліцейські досі надають підтримку удові, у якої зараз почалися проблеми зі здоров ’ ям.

А в 2017 році в поліції Донеччини на дві сироти стало більше – відтепер правоохоронці дбатимуть і про доньок оперативника обласного главку Олександра Трегуба - 12-річну Настю та 14-річну Аню.

BZYSXPns.JPG

MHcM0egP.jpg

QGQ9eZXV.JPG

ZGZrMC3s.JPG