Знакова подія у краєзнавців міста та району, книга В.Кордюкова - "Покровщина як частина Запорозького краю"

Вчора, у Покровську, у приміщенні центральної бібліотеки Т.Г.Шевченка відбулася знакова подія – презентація нової книги « Покровщина як частина Запорозького краю», яку представив краєзнавець НІКО»СПАДЩИНИ» В.В.Кордюков. На цей захід завітали представники влади, закладу освіти, творчий колектив музичної школи, краєзнавці міста Покровська, Покровського району, міста Мирноград, Добропільского району, Дніпропетровської області, члени творчого об’єднання «Суцвіття» та інші.

Валерій Васильович, що спонукало Вас написати цю книгу ?

Ця книга є знаковою подією в історичному дослідженні села Гришине, яке має ціль внести в існуючі версії та легенди ясність. Проект заснований на підставі нових архівних досліджень та залучення маловідомих фактів і матеріалів. Книга розповідає нашим мешканцям (села Гришине та міста Покровська) про часи, коли наша територія була власністю Запорізької Січі і спростовує твердження тих, хто у пресі публікує свої статті, вважаючи нашу територію російською. Ці «дослідники» зайвий раз показують свою історичну безграмотність. Питання, яке завжди викликало великий сумнів в історії села Гришине стосувалося засновників слободи, часу її заснування, приналежності до Самарської паланки та ін.. Чималу історичну зацікавленість викликає будівництво церкви, соціальний статус перших поселенців, побут та традиції. Дослідницька праця тривала більше року, вдалося зібрати архівний матеріал, який ніколи не використовувався дослідниками нашого регіону та області (мапи, копії документів). Як краєзнавець, я вважаю, що наше місто (у якому я теж народився) повинно мати історію, яка б мала менше «білих» історичних плям. Історія повинна досліджуватися з того періоду, коли з’являються перші згадки і поступово вивчатися до наших днів. Першим дослідником історії села Гришине треба вважати О.І.Фісая, праці якого і слугували тривалий час головними ( використовувалися при написанні «Історії сіл і міст УССР»). Але ретельне вивчення його версій показало дискусійність окремих питань ( щодо засновників слободи, років заснування церкви та ін.), хоча кожен дослідник має право на особисту думку. У дослідженнях О.Фісая є багато цікавих фактів з історії слободи, тому вже у новій книзі залучено багато посилань на висновки істориків (минулого та сучасного), задіяні мапи з XVI по XIX століття, копії документів. Історичне дослідження слободи(села) охоплює період з 1775 по 1850 роки, який мало вивчався (поверхово і взагалі), тому це дослідження можна вважати першою ретельною частиною історії села Гришине. Я розумію, що підняв серйозний пласт історії, який в подальшому дослідженні повинен базуватися на залученні архівних даних. На сьогодні версіями, легендами, переліком панської землі, даними з адрес-календарів вже мало кого здивуєш. Вихід у краєзнавців (дослідників) один, щільніше працювати з архівами і збирати матеріал на місцях – початок вже є! Краєзнавство сьогодні переходить на новий регіональний рівень вивчення історичної спадщини.

Що нового з’явилося у Вашому проекті ?

Хочу зазначити, що у своєму дослідженні я намагався у першій та другій частинах розповісти читачеві щодо появи козаччини ( залучаючи маловідомі факти ), провести аналіз вже існуючих версій знаних дослідників історії ( які теж мали різні думки та версії). Підвести читача до глав стосовно колонізації та розподілу запорозької спадщини та безпосередньо забудови слободи Гришине. Питання нашої спадщини щільно пов’язане з запорозьким козацтвом, яке було і є нашим головним фундаментом національної свідомості. У книзі є багато посилань на думки провідних істориків запорозького козацтва, які у XIX столітті зазначали, що частина території сучасного Донбасу була більше татарською та запорізькою, а не російською. Російською вона стала вже після скасування Січі у 1775 році ( хоча поступовий захват території запорозьких земель почався значно раніше). У проекті досить докладно йде розповідь про перші кроки колонізації земель (кому давали і скільки), формування перших військових слобід, появи перших повітів, адміністративних структур, розподіл земельних ділянок, будівництво храму, шляхів та багато іншого. На підставі архівних даних, наприклад, можна стверджувати, що у 1797 році слобода Гришине входила до складу Павлоградського повіту і забудовувалася згідно плану затвердженим ще у 1776 році ( копія плану викладена у книзі).

Досить цікава для читача буде копія прохання Архієпископа Новоросійського та Дніпровського Афанасія до Св. Синоду, про надання дозволу на будівництво церкви у слободі Гришине. Приводяться також дані переліку жителів села по 5-й ревізькій переписі та характеристика слободи за 1816 рік.

У книзі докладно проведений аналіз версій, щодо засновників села – на підставі архівної справи. На сьогодні є одна реальна версія (посилання на архівну справу), яка пов’язана з загиблим запорізьким козаком Гришею у нашій місцевості ( версія історика А.Кондратьєва), яку можна без сумнівів брати, як основну і єдину. Дата заснування слободи ретельно вивчена і майже на 90% підтверджена побічними фактами, але останню крапку в цьому питанні може поставити наказ (копія) на заснування слободи Гришине. На підставі мапи 1842 року села Гришине, зроблений докладний опис географічного розташування слободи ( балок, ярів, річок Гришина, Головачева та ін.). Зроблений перелік старовинних могил поблизу сіл Гришине, Сергіївка, Гродівка, Селидівка, Олексіївка, Нове-економічне. Докладно описаний рослинний та тваринний світ. Згадуються і старі назви районів села, які збереглися до наших часів. У книзі описані шляхи, розвиток освіти, побут, культура та традиції мешканців села, а також багато іншого.

Цей проект показує новий підхід до вивчення історії рідного краю. Треба зазначити, що свого часу я теж підходив досить поверхово до вивчення історії села Гришине ( книга « Этюды о старом городе», проект «ДЖЕРЕЛА»), але маючи нові архівні матеріали, я спробував дослідити маловідомі факти і надати більш чіткого та ясного уявлення далекого минуло…

Але історія села вже двічі досліджувалася у проекті « ДЖЕРЕЛА»

Треба трохи пояснити, якщо бути точним, то історія села Гришине досліджувалась за останні 3 роки - три рази. Перше дослідження села було надруковано у колективному авторському проекті до 140-річчя міста Красноармійська, який був організований і фінансувався за рахунок В.Кордюкова. Після вдалого авторського проекту у краєзнавців С.Луковенка і В.Кордюкова виникла ідея створити історію сіл району у фільмах. З такою пропозицією ми звернулися до керівництва телекомпанії «Орбіта», яке пішло нам на зустріч і праця закипіла. Перше село з якого починався проект – було село Гришине. Матеріал збирався і досліджувався з усіх джерел, які були доступні на той час (досліджував і знімав це село В.Кордюков). Рейтинг переглядів за два роки ( з 2016 року по 02.2018року) – 1795 разів, воно поступилося тільки пгт. Новоєкономічному – 2313 ( з 2016 року по 02.2018 року). Потім обставини склалися так, що спільна праця з С. Луковенко стала неможливою. Я, відзнявши історію трьох сіл (Гришине, Селидове і Сергіївку), більше не приймав участі в цьому проекті. Для мене в будь-якій праці є головні критерії - це порядність, компроміс і вміння рахуватися з іншою точкою зору.

Тому, коли вийшла друга частина (перезнята) про село Гришине (грудень 2017р.), я сподівався що цей сюжет буде більш ширший та глибший у історичному плані і нарешті розставить крапки на спірні питання, які тривалий час були недослідженими. Відзнятий сюжет показав, що нових архівних матеріалів не знайшлося (крім італійських військових), але появились факти, які м’яко кажучи можна назвати підтасованими. Мова йде про Гришин хутір біля Самарського Свято-Миколаївського пустельного монастиря, котрого з такою назвою там немає. Ця назва (на мапі) читається, як - Пришибної(и) . Виникає питання – що це? помилка, чи сподівання, що ніхто не буде звертати уваги.

Далі йде посилання на акт Генерального межування 1808 року. Теж незрозуміло, чому вказується кількість дворів (100) та 365 душ, коли їх там взагалі немає. В цьому документі вказуються тільки ревізькі душі чоловічої статі та розмір земельної ділянки в десятинах та сажнях, хоча посилання йде на цей документ – що це?

Далі йде мова про старі назви районів, на які колись умовно поділялося Гришине. У сюжеті їх називають три, хоча існувало – 11 і з цих одинадцяти походження назв мають - 8. Перелік помилок і недоліків продовжувати немає сенсу. Не в захваті і мешканці села побаченим сюжетом (багато помилок та неточностей). Матеріал ніхто ретельно не збирав, як завжди « зліпили », « причепурили » і видали. Висновок один – кошти витрачені на вітер, заради чергового « Я » одного із авторів проекту. Якщо говорити відверто, то ця людина з сумнівними моральними якостями. Людина, яка може залюбки написати політичний пасквіль ( у 1937році мав би великі шанси) і вважати себе героєм. Такі дослідники – це велике гальмо для краєзнавства, хоча зовні розповідає красиво і переконливо, але основна мета та суть цього дослідника йти по головам, щоб бути першим та єдиним. Більша частина провідних краєзнавців не бажають приймати участі у тих проектах, де є цей краєзнавець…

Керівництво телекомпанії з самого початку зробило помилку, треба було зібрати всіх краєзнавців, які мають історичні напрацювання, обговорити спірні питання, з’ясувати хто і що буде знімати. Потім призначити з компанії свого фахівця, який би співпрацював з усіма краєзнавцями на протязі усього часу існування проекту і не виділяти основних та другорядних дослідників…

Краєзнавство переживає не найкращі часи, майже всі дослідження приходиться проводить за власні кошти. Якість матеріалу теж залишає сподівання на краще. Дослідницька праця може тривати роками і її не можна підганяти під виділені кошти або стислі терміни. Тому сьогодні вкрай потрібно мати спілку місцевих краєзнавців, де всі дискусійні питання вирішувалися б за круглим столом, з обов’язковою присутністю фахівців з кафедри історії нашого університету. Якщо ми працюємо для громади, то ми повинні пам’ятати, що людей вводити в оману ( неточністю фактів ) не можна – один публікує своє, другий його спростовує - хоча кожен має право на особисту думку! Але, як тоді розібратися читачеві у правоті досліджень? Тому, такі важливі, спірні питання повинні мабуть вирішуватися у колі провідних істориків та краєзнавців – простим голосуванням, маючи на руках підтверджуючі документи! Це є нормальний цивілізований процес.

Книга безкоштовно надана в усі місцеві та шкільні бібліотеки. З нею можна ознайомитися у читальному залі місцевої та районної бібліотек, а також в бібліотеках технічних та вищих учбових закладах міста Покровська. Також її отримала шкільна та сільська бібліотеки села Гришине. З книгою можна ознайомитися на сайті http://kii.donntu.edu.ua/ - НІКО « СПАДЩИНА» - розділ « історія сіл» - електронний варіант.