Актуально

Дарья Говберг

13:30, 1 січня 2016 р.

«Здобудеш українську державу, або загинеш у боротьбі за неї!» - Светлана Гавриленко рассказала о героической личности Степана Бандеры

Актуально

«…Степан Бандера. Він витворив

якісно новий політичний,

свідомий, активний і жертовний

тип українського громадянина.

Він сам був його ідеальним уособленням:

служив не особам, а Україні,

не урядам, а українській незалежній державі,

боротьбі не за мандати й посади,

а за ідею, свободу і державність нації».

Сегодня, 1 января – День рождения одного из величайших сыновей Украины – Степана Бандеры. Имя этого человека по-прежнему заставляет трепетать от страха каждого врага Украины. Большевицкая пропаганда сделала все для того, чтобы личность Степана Бандеры в советское (и не только) время стала синонимом жестокости и ненависти для целых поколений. Лектор-методист Центра «Українознавство», председатель комитета по державной идеологии, культуре и духовности Общественного совета Красноармейска Светлана Гавриленко откровенно рассказывает о тернистом пути украинского революционера, затрагивая те страницы истории, которые годами были недоступны патриотичному разуму мыслящих украинцев, в своем подробном интервью сайту 06239.com.ua:

- Світлано Миколаївно, як ви прийшли до відкриття України та особистості Степана Бандери? Відомо, що Ви виховувались на російській культурі і Вашими ідеалами у юнацькі часи були Пушкін, Цвєтаєва та Гумілєв.

- Мій шлях до України розпочався через поїздки у Прибалтику у 1988-1989 роках. Я тоді відчула, як асимільовані росіянами нації зуміли піднятись на боротьбу за свою державність і повернути її. Тоді в мене й з’явилася національна гідність. А особливо - у 1991 році, коли я як одна з організаторів Руху у рідному Красноармійську, шукаючи свій шлях до всього українського, була запрошена Тернопільським Рухом на перезаховання вояків УПА.

Поїхала я зі своїм малим онуком Богданчиком вчитись рідній мові…і правді: «Куда ты везешь внука к бандитам, к бандеровцам? Ты с ума сошла – они же могут его убить!» – причитали мої знайомі.

Отака була сила радянської пропаганди! Але ми поїхали, бо я вже тоді розуміла, що це пропаганда брехлива і не може бути весь народ Західної України бандитами. А потім були виступи на мітингах по перепохованню та розмови зі свідками трагічних подій – розстрілів НКВС-ешниками цілих сіл за підтримку бандерівського руху.

Правду про героїв УПА мені дозволив надрукувати у 1994 році тільки «Вечірній Київ», а додому я привезла плівки з повстанськими піснями, в яких бриніла любов до України, до матері, до коханої. Це були докази правди. Які ж тут бандити? Бандити таких пісень не співають.

- Чому ми всі знову повертаємось до переосмислення особистості Степана Бандери?

- Тернопільські зустрічі допомогли мені прийти до України, прийти до правди про Бандеру. Мабуть, Бог любить Україну, бо в найскрутніші для неї часи він посилає поводирів нації: Кривоніс, Богун, Виговський, Мазепа, Петлюра, Бандера… І нехай вороги внутрішні й зовнішні оббріхували й оббріхують наших героїв, вішаючи на них ярлик зрадника, та невблаганна історія через нашарування, через брехню повертає до нас їх справжню суть.

«…Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!

Відкрий свої очі назустріч високим зіркам…

То дивляться пильно на нас

Забуті поети й герої,

Всі ті, хто поклали життя

За майбутнє твоє».

Так співає сучасний український гурт. А «Бандера» в перекладі з італійської означає «прапор». Чи не відчуваєте, друзі, той галльський, арійський слід індоєвропейської цивілізації?!

- Як Ви вважаєте, сім’я має достатньо великий вплив на формування майбутньої особистості?

- Сім’я завжди має істотний та відчутний вплив на майбутнього громадянина. Народився Степанко на древній Галичині (сакралі, цитаделі, акумуляторі українського національного духу) 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів у патріотичній сім’ї греко-католицького священика Андрія Бандери. Сім’я мала восьмеро дітей: четвірко дівчат і четвірко хлопчаків. Степан був другою дитиною в сім’ї.

Батько родини перебував усю історію боротьби за незалежність України 1917-1920 років на «Великій Україні» (тобто на Наддніпрянщині) і вів боротьбу з більшовиками і московськими військами у чині капелана української народної армії, потім захворів на тиф і повернувся на Галичину у свою парафію. Мати померла рано, дітей виховував батько.

– Як саме вплинула родина Степана на його формування як патріота та лідера-революціонера?

- Діти сідали на круглий диван під портретом Тараса Шевченка і їх батько Андрій Бандера розповідав про Петлюру, гетьмана Скоропадського, про Троїцького, до якого його одного разу направила Центральна Рада Української республіки.

Худорлявий, але спритний, Степанко гаряче реагував на поразку Української революції. Він був звичайно стриманим, не відзначався балакучістю, більше читав Франка, Шевченка, Лесю Українку і…слухав. Не проходило й місяця, щоб через село Угринів не проходила чия-небудь лінія фронту – польська, німецька, московська. «Хто ми: українці чи поляки якісь?Радаррр – задавав Степан своє улюблене питання батьку. – Українці ми, українці, синку» - відповідав Андрій Бандера.

І розповідав про легендарних українських героїв, галицького короля Данилу, Олексу Довбуша…

Якось старша сестра застала Степана за дивним заняттям: стиснувши зуби від болю, брат штрикав долоню великою циганською голкою: «А раптом допитувати будуть?» - пояснив він свій експеримент переляканій сестрі.

На початку 20-х він самостійно вирушив навчатися в українську гімназію в Стрій. За словами сестри Марти, кумиром гімназиста-брата у якийсь момент став…Ленін, в якому хлопець Бандера побачив романтичний образ аскета-революціонера Овода. Але проходив час і дійсність давала інші орієнтири. Контроль у гімназії тримала польська влада, але основне національно-патріотичне виховання гімназійна молодь набувала у шкільних молодечих організаціях.

Бандера пройшов патріотичний вишкіл у «Соколі» та ПЛАСТі. А потім – участь в Українській Військовій Організації – УВО Євгена Коновальця, яка мала своїм завданням виховувати дібрані кадри в національно-революційному дусі. Вчитаймось, друзі, в автобіографію Бандери: «Будучи студентом Львівської Високої Політехнічної Школи – писав Степан – найбільшої енергії я вкладав у революційну національну-визвольну діяльність. Вона захоплювала мене чимраз більше, ніж навчання».

Створена бувшим петлюрівським полковником Євгеном Коновальцем, УВО ставила завдання: готувати повстання, щоб очистити спочатку Західну Україну від «польсько-панського ярма», а згодом – і Східну – від «більшовицького». Найбільшу популярність УВО здобула серед гімназистів і студентів. У 1928 році Бандера дістав призначення у розвідувальний, а згодом – у пропагандистський відділ…

1929 рік. З ініціативи Коновальця створюється Організація Українських Націоналістів (ОУН), до якої приєдналися УВО та решта підпілля.

– Як вплинув на Степана Євген Коновалець?

- Зі слів сестри, Степан швидко став відомим серед членів УОН. Організаторські здібності 19-річного юнака рано розгледів Коновалець. Юнак мав прекрасну пам'ять, знав поіменно майже всіх підпільників. Потім, звичайно, його вихованість і зовнішня стриманість. Він і з батьком був на «Ви», а вже із сторонніми… Багатьох дивувало його знання шести мов.

Часи були жорстокі. Роздерта на шматки Україна стогнала під гнітом різних окупантів. Ставлячи основне завдання – звільнення України від всякої окупації – ОУН не відкидала проведення терактів. Автором багатьох був молодий Бандера. Від куль ОУН-івців загинули комісар польської окупаційної поліції Чеховський, секретар радянського консульства у Львові Майлов та інші.

У 1932 році Бандера, якому минає лише 23 роки, стає заступником, а у 1933 році – головою ОУН на західноукраїнських землях.

– Яким чином молодий Степан зрікся своїх симпатій до Леніна?

- Комуністична Росія для українських патріотів була страшніша за Польщу. Родичі по лінії батька, які втекли з Донецька, розповідали про тамтешній голод, колективізацію, арешти, ДПУ. СРСР згадували тільки лихом. Степан, слухаючи їх, висловлювався так: «Поки ми під польськими панами, наше життя – боротьба. Прийдуть Совєти – нашим життям настане смерть». Він був класичним націонал-соціалістом, фанатиком ідеї «Самостійної України».

– Чи не вважаєте Ви, що ідея федералізації завжди турбувала кращих синів та доньок України?

- Це дійсно так. На початку 30-х Бандера прийшов до думки, що будь-який федералізм «схожий на колонізацію, примушує малі народи підлаштовувати свій життєвий устрій під традиції велетнів». За це він критикував і Америку, і СРСР. Проте, щоразу робив застереження: «Північно-Американські Штати поневолили диких індіанців, Росія – цивілізовані держави».

Соціалізм Бандери вміщувався «в рамках однієї нації – української: націоналізація землі, великого капіталу, ведення демократичних принципів управління, але все це – в Україні й силами одних українців». Революційно-визвольна діяльність ОУН на західноукраїнських землях під керівництвом Бандери була пристосована до ситуації і до розвитку визвольного руху. Як пише у своїй біографії Степан, у тридцятих роках існували наступні завдання розбудови національно-визвольного руху:

- широка розбудова членських кадрів і організаційної мережі по цілому терені України під Польщею;

- приділено увагу трьом рядам вишколу: ідеологічно-патріотичному, військово-бойовому і вишколу підпільної практики (конспірація, розвиток, зв'язок і т.д.);

- окрім політичної, пропагандивної і бойової діяльності самої організації, розгорнуто нову форму праці – масові акції протесту широких кіл суспільства проти польської денаціоналізаційної політики;

- поставлено другий фронт боротьби проти більшовицької агентури та ін.

– Дуже часто опоненти Степана Бандери – і, до речі, Ваші, Світлано Миколаївно – закидають революціонерові його так званий «тероризм» по відношенню до Польщі.

– Це нонсенс. Бандерівці ніколи не були терористами по відношенню до інших народів. Хоча по відношенню до України терористичних актів зі сторони інших держав (згадаймо голодомори, концтабори та переселення цілих народів) було більш ніж досить.

- Нерідко Бандері закидають ще й те, що він боровся лише за державність Західної України…

- Це не так. Під час Другої Світової війни ОУН не лише очолила збройну боротьбу проти фашистів на теренах Галичини, а й організувала протинацистське підпілля на сході України. Похідні групи ОУН працювали у Дніпропетровську, Донецьку, Горлівці, Маріуполі, Миколаєві, Одесі.

У червні 1934 року Степан Бандера був вперше заарештований польською поліцією, а 1936 року його було засуджено до смертної кари, яку потім замінили довічним ув’язненням. Після звільнення із тюрми друзями-націоналістами він не припиняє революційної боротьби. Крилатий вислів Бандери: «Здобудеш українську державу, або загинеш у боротьбі за неї!» став основним принципом боротьби ОУН за Україну. Коли Бандера сидів у застінках польської Познанської одиночки, у Роттердамі навесні 1938 року агент радянського НКВС вбиває Євгена Коновальця.

– Розкажіть, будь ласка, докладніше про конфлікт Степана Бандери та Андрія Мельника. Що спричинило розлад між двома лідерами? Нам закидають, що поняття «розлад» - це взагалі присутнє українцям всіх поколінь.

- Частина ОУН під проводом Мельника плекала надію, що Німеччина дасть ОУН-івцям шанс самим знищити більшовизм на Україні і проголосити незалежні сит. Взимку 1939 року у Мюнхені почалася комплектація Українського Визвольного легіону з двох батальйонів – «Нахтігаль» і «Роланд», які проходили вишкіл у кращий європейській армії того часу – німецькій, коли браталися у Кенігсберзі фашисти та більшовики.

Бандера доводив Мельнику: «Гітлерівський фашизм страшніший не менш, ніж сталінський. Довіряти німцям – те саме, що і Кремлю або Польщі, які торгують Україною уже століття. Ідея свободи свята і брати її із кривавих рук ворога – ганьба. Треба надіятися тільки на власні…».

Переговори завершилися цілковитим розривом між старим і молодим націоналістами. ОУН розкололася на два крила: мельниківське та бандерівське – революційне.

30 червня 1941 року у Львові Степаном Бандерою було проголошено «Акт про відновлення української держави», сформовано український уряд. Гітлер доручив своїй поліції негайно ліквідувати цю «змову українських самостійників». Уряд і Бандера були відправлені у концтабір Заксенхаузен. Уцілів тільки батальйон «Нахтігаль», бо був далеко на передовій. На основі вишкільного батальйону пізніше виросла Українська Повстанська Армія, про яку француз генерал де Голль потім скаже: «Якби у Франції була така героїчна армія, Франція була б непереможною».

Бандера просидів у Заксенхаузені до 1944 року. Відступаючи, фашисти згадали про Бандеру і ОУН: «Ми не можемо бути п’ятою колоною Вермахту. Ми – перша колона України» - заявив за його власною розповіддю Бандера у гестапо.

Кілька рядків про відношення між УПА та партизанами Ковпака. Архіви, які зараз відкриває СБУ, доводять, що спочатку завдяки пропозиції комісара Руднєва, ковпаківці тримали нейтралітет по відношенню до УПА. Однак, пізніше, виконуючи пряму вказівку Сталіна, Ковпак завдав УПА удар у спину. До речі, від пострілу у спину в одному з боїв загинув і Руднєв.

Авантюра Ковпака закінчилася трагічно для ковпаківців – вони були розбиті. На початку 1944 року кількість бійців УПА сягала 100 тисяч вояків (а скільки загинуло на початку війни у збройних сутичках з фашистами!). На всій території України налічувалося до 40 тисяч радянських партизан. Це ще раз доводить, що основний тягар опору фашистам на Галичині несла собою УПА. Там, по офіційним даним, 50 % належало до ОУН, а інші були звичайні українці.

У повстанській армії була сотня узбеків, воювали також росіяни, білоруси, грузини, вірмени, євреї. Збереглися десятки томів документів УПА, в тому числі том пісень, які зараз ми теж почали співати.

У середині 90-х стало відомо, що славнозвісна «Молода Гвардія» в Краснодоні створена зовсім не комуністами, а ОУН-івцями. Цикл передач, присвячений цій темі, пройшов по Національному радіо. Частина «Армії безсмертних» під керівництвом генерал-хорунжого Романа Шухевича продовжувала боротьбу за Україну. Командир «безсмертних» був знищений загонами НКВС у 1950 році в передмісті Львова. Йому ж в наш час посмертно присвоєно ім’я Героя України. З установленням Радянської влади на Західній України сім’ї повстанців жорстоко переслідував НКВС. Їх висилали до Сибіру.

Співробітники НКВС - його агенти - проходили спеціальний вишкіл на теренах Східної України, а потім, переодягнувшись у форму вояків УПА, під жовто-блакитними прапорами чинили жорстоку розправу над мирним населенням Галичини, компрометуючи бандерівський рух. Степан Бандера не здавався і тільки, коли стало зрозуміло, що рух гине, прийняв рішення тимчасово втратити Україну, але зберегти армії.

У 1947 році 50 тисяч повстанців прорвалися через радянський кордон, минули Польщу і пішли у Західну Німеччину, склавши пізніше нову хвилю української еміграції.

– Як склалася доля Степана Бандери далі?

- Зрозуміло, що така людина як Степан Бандера не могла впасти у відчай і у 1953 році, переховуючись від помсти НКВС у горах на півдні ФРН, пише: «Комунізм повністю суперечить духу української нації. Визвольна боротьба цього періоду носить основну мету: розбудити українську ідею в народі і підняти його на визвольну боротьбу».

Гаряче серце патріота перестало битися 15 жовтня 1959 року. Повертаючись з роботи, він відкрив двері своєї мюнхенської квартири. Назустріч з передпокою ступив невідомий… В обличчя Бандери вдарив гарячий струмінь. Агент КДБ Богдан Сташинський обірвав земний шлях «великого націоналіста» пострілом з газового пістолета, зарядженого синильною кислотою. Степан Бандера помер від розриву серця…

…У 2000 році, вивчаючи причини загибелі народного артиста України - композитора Ігоря Білозіра - я познайомилася з його другом, співпрацівником по творчості - поетом Богдан Стельмахом. На моє питання, що він мислить про Бандеру, Стельмах зачитав рядки зі своєї поезії:

«Бандеривець, Бандера, Бандерівець…

І так тривало понад сорок літ.

Аж ось нарешті день, як чорнобривець,

Вінчає сірий український світ.

Вставаймо, вічні революціонери

Під кольори бандерівських знамен,

Бо хоч-не-хоч, а іменем Бандери

Всіх українців хрещено здавен.

Тож не відхрещуймось від нього, як останні,

Він в наших душах наймита зборов,

Панове, воля – то примхлива пані,

Їй до смаку лиш вража, злая кров!..