В Красноармейском районе почтили память земляка, героя Украины, которого нельзя забыть

5 февраля 2000 года ушел из жизни наш земляк Анатолий Лупинос, один из когорты великих украинцев, замалчиваемых советской пропагандой и преследуемый коммунистическим режимом

Украинский патриот пострадал от тоталитарной советской системы, прошел все концлагеря СССР и психушки для политических заключенных, не сломался и сохранил национальный украинский дух до конца своей жизни.

Стоит проследить внутреннюю связь поколений.

Анатолий Лупинос является учителем по национальной идее современного патриота и защитника Украины, заместителя комбата батальона ОУН, уроженца Донетчины Андрея Пастушенка.

В свою очередь Андрей Пастушенко передал эстафету любви к Украине своим молодым бойцам, в том числе жителю Красноармейска Владиславу Казарину, который сейчас несет службу в  рядах ВСУ на передовой.

Необычайной важности событие произошло в пятницу, 5 февраля, в селе Новотроицкое Красноармейского района.

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 1

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 2

Наш репортаж продолжает  Владимир Алтухов член украинского национального сообщества  журналистов:

"5 лютого 2016 року виповнилося 16 років, як пішов з життя Анатолій Лупиніс, відомий політичний, громадський та діяч новітньої доби національної боротьби за українську державу, полум’яний патріот, революціонер, бунтар і поет «останній романтик українського опору», «козацький гуру».

Доля йому відвела лише 62 роки. Християнин, відданий сім’янин, надійний соратник, справжній друг і товариш - просто Людина з великої літери.

Українська миротворча школа, Громадська рада міста Красноармійська за сприянням Донецької обласної держадміністрації вшанувала світлу пам'ять Анатолія Лупиноса у формі публічної дискусії «Хто за волю життя віддав, той не вмре» , яка відбулася у середній школі села Новотроїцьке Красноармійського району (сім кілометрів від села  Новоолександрівка, де 21 липня 1937 р. народився А.Лупиніс).

Зібралися учні, викладачі школи.

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 3

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 4

 Директор школи гостинно зустрів гостей та організаторів заходу Олександра Таненка, викладачів ДонНТУ в Красноармійську Віктора Лисенка і Володимира Алтухова, заступника голови Донецької обласної організації «Просвіта» Марію Олійник, бійців добровольчого батальйону ОУН на чолі із заступником комбату Андрієм Пастушенком, бійців дивізіону ЗСУ, що дислокується у селі Новотроїцьке.

Урочистий захід відкрив Олександр Таненок, наголосивши на важливості аналізу життя, революційної діяльності і поетичної творчості Анатолія Лупиноса .

Старший  викладач кафедри мовної підготовки ДонНТУ в Красноармійську Володимир Алтухов стисло познайомив присутніх із життєвим шляхом видатного земляка, який народився 21 липня 1937 в селі Новоолександрівка Красноармійського району Донецької області, де мешкали його батьки після втечі із сибірського табору. Після війни родина переїхала до Монастирищенського району Черкаської області, де в селі Сатанівка Анатолій закінчив школу із золотою медаллю.

У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено до шести років ув'язнення. 1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за "антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу" дістав 10 років ув'язнення.

Покарання відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму № 10. Перебуваючи у Володимирські в'язниці піддаючись тортурам від режиму за те що з ним боровся, був паралізований (парапарез ніг). Цілком відбувши термін 1967 року А. Лупиніс звільняється. По двох роках лікування зміг рухатися з допомогою милиць і одразу ж вступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії.

22 травня 1971 року за виступ біля пам'ятника Тарасові Шевченкові, в Києві, в день вшанування пам'яті Кобзаря, його було заарештовано КГБ. 12 років утримувався у в'язницях. Звільнився 1983 року.

Одразу ж включившись у підпільну активну роботу: стає ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України, спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО.

Разом із політичною й революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів.

Помер на 63 році життя 5 лютого 2000 року.

Похований на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.

Спогадами про Анатолія Лупоноса, «дядю Тодю» поділився заступник добровольчого батальйону ОУН Андрій Пастушенко. Він зазначив, що «дядя Тодя» був перехрестям феноменів – козацьке прізвище, українська чутливість, скіфський лик, гайдамацька завзятість, поетична душа. Понад 20 років тортур радянських канстаборів та психушок для політв’язнів підірвали здоров’я  українського патріота Анатолія Лупиноса. Рішучість і відвага, самовідданість і талант, любов до життя і нетерпимість до неправди. Таким він запам’ятався тим, хто його знав.

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 7

Учень Лупиноса сучасний ОУНівець Андрій Пастушенко  прочитав поему Анатолія Лупиноса «Я бачив, як безчестили мати», за яку авторові присудили 10 років таборів. Пан Андрій закликав учнів на прикладі життя й діяльності Андрія Лупиноса вчитися любити Батьківщину, захищати рідну землю.

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 8

Заступник голови Донецької обласної організації «Просвіта» Марія Олійник звернулася до школярів із закликом бути гідними послідовниками звершень їх славетного земляка.

Директор школи Драбич В’ячеслав Васильович подякував організаторам заходу за можливість доторкнутися до світлої і мужньої постаті їх земляка, про якого до цього дня вони зовсім не знали. Він звернув увагу своїх вихованців на те, що Анатолій Лупиніс закінчив школу із золотою медаллю, а отже їм є на кого рівнятися.

Школярі зі своїми вчителями привітали гостей українськими піснями і танцями.

Наприкінці зібрання Олександр Таненок презентував журнал «Миротворець», присвячений бійцям ВСУ, які боронять нашу землю від московської орди. Після цього він вручив примірники журналу школярам і бійцям ВСУ.

Завершив урочистий завершив захід молитвою за загиблими капелан 93 бригади ВСУ отець Дмитро".

Пам'ятаймо героїв України - уроженців Красноармійського району! (фото) - фото 12

Жителям Красноармейска и Красноармейского района необходимо знать историю родного края и своих героев-земляков, которые искренне любили Украину и боролись за ее счастливое будущее.

А я твій син, народжений із блуду

Прошу тебе,  молю  тебе, кляну :

Зірви з очей облудливу полуду,

Розбий  для тебе зроблену труну,

Стань знову юною, невинною стань знову,

Вінком покритий просвітлене чоло,

Поклич - твоє єдине слово,

Ми встанемо - і що там не було,

Який би глум терпіть не довелося

Який би біль не розридав грудні.

Ми за твої за золотії коси,

За чистую блакить твоїх очей,

По частці кожен віддамо себе,

Бо краще " Мамо " нам сьогодні вмерти.