Журналист

17:00, 13 жовтня 2017 р.

УПА – слава і гордість України

«Якби в мене була така армія, як УПА,

німецькій чобіт ніколи не топтав би землю Франції.»

Шарль де Голль, президент Франції(1958-1969)

«Без власної держави, без визволення і без

визвольної боротьби за Україну не можемо мати ані

свободи, ані добробуту, ані демократії!»

Степан Бандера

У роки Другої світової війни в багатьох європейських країнах, державне існування яких було під смертельною загрозою, народився Рух опору. Діяв такий Рух і на теренах України. Ім’я йому – Українська Повстанська Армія, яка стала гордістю українського народу.

Українській Повстанській Армії(УПА) довелося воювати на два фронти – проти гітлерівських і сталінських поневолювачів. Останній фактор став причиною того, що імперська Москва розгорнула проти УПА шалену наклепницьку кампанію, звинувачуючи шляхетних лицарів-упівців у співробітництві з німецькім фашизмом та в акціях, спрямованих проти власного народу Фальшиві радянські стереотипи, що впродовж десятиліть нав’язувалися поколінням, які бували в полоні московської дезінформації, не відійшли в небуття разом з шовіністичним московським режимом, що їх породив.

Живучість перекручених уявлень про реалії Другої світової війни та цілого повоєнного десятиліття ще й досі заважає нашому суспільству віддати належну шану славній і безсмертній УПА та ОУН, під проводом якої Українській народ породив і виплекав своє дивовижне дітище – УПА.

У серпні 1991року, за два тижні до проголошення ГКЧП І пізніше Незалежності України я, як одна із організаторів Руху у своєму рідному місті, була запрошена Тернопільськім Рухом на перепоховання вояків УПА. « Куда ти едеш?? Тебя же убьют бандеровцы» -- стогнали мої знайомі. Отака була сила радянської пропаганди. Але я поїхала., бо ще тоді розуміла, що це брехня. Не можуть бути українці західної України бути бандитами. А потім мої виступи на мітингах у селах, розмови із свідками трагічних подій – розстрілів нквсшниками цілих сіл за підтримку вояків УПА. Правду про наших героїв мені дозволив лише у 1994 році надрукувати часопис «Вечірній Київ» Там у Тернополі я вперше почула наш українській гімн», а додому привезла плівки із забороненими в СРСР стрілецькими і повстанськими піснями, в яких бриніла любов до України,, до матері, до коханої. Це були докази правди. Бандити таких прекрасних пісень не співають.

Двадцяті роки… Українське тіло після поразки у змаганнях за державність було розчленовано між різними країнами. Караючі акції котилися Україною. Радянські окупанти ввели кріпацтво у формі колгоспів. Більшовики використовували у боротьбі з національно свідомими українцями анти людську зброю – штучний голод. Десятки тисяч безвинно загиблих! Але ж повстання не вщухали і більшовики пішли на поступки. Призупинивши колгоспне кріпацтво, об’явили українізацію і створили щось подібне національній державності -- УРСР, але у складі спільного з Росією державного утворення -- СРСР, відрізавши від України її території.

Поляки на Галичині пішли іншим шляхом: заборонили українську мову, культуру і урізали права українців, до речі на вищу освіту. Символом культурного спротиву став Таємний українській університет у Львові, де у 1921-25 рр. у підпіллі вчилося півтори тисячі студентів.

Для збройного захисту українці створили підпільну Українську військову організацію(УВО) під керівництвом полковника армії УНР Євгена Коновальця. УВО організовувала озброєні загони, замахи на керівників репресій, агітацію.

Легальну роботу українських легальних організацій молоді координував Центральний Союз українських студентів. Спочатку гімназійна юнь проходила патріотичний вишкіл у юнацьких організаціях «Сокіл» і «Пласт», де старші вчили волі, вивчати історію свого народу, бути освіченими людьми, подорожувати країною, як можна більше знати. Читали Кіплінга, Джека Лондона, про Довбуша, Кармелюка, українське козацтво. Січові стрільці були для молоді живим прикладом любові і жертовності заради України. Орган друку УВО -- «Сурма» мала девізом: заклик: «Ідея без діла є мертва!», «З хати в хату!», «З рук до рук!». Основним завданням УВО було підготування повстання, щоб очистити спочатку Західну Україну від польсько-панського ярма, а згодом – і Східну – від більшовицького.

З часом УВО розширило коло своїх завдань і перетворилося у 1929 році за ініціативою Коновальця в військово-політичну Організацію Українських Націоналістів(ОУН)., куди ввійшли і інші українські патріотичні організації

Як заважає у своїй автобіографії Степан Бандера у тридцяті роки ОУН звертає увагу на основні моменти розбудови. національно-визвольного руху: -- широка розбудова членських кадрів і організаційної мережі по цілому терені України під Польщею; -- приділено увагу трьом рядам вишколу: ідеологічно-політичному, військово-бойовому, і вишколу підпільної практики(конспірація, розвідка, зв’язок і т.д.); -- окрім політичної, пропагандивної і бойової діяльності самої організації було розгорнуто нову форму праці -- масові акції протесту широких кіл суспільства проти польської денаціоналізаційної політики. Були організовані Вищі старшинські військові курси На цих курсах навчалися також у 1940 році майбутні Головнокомандуючі УПА: Роман Шухевич, Василь Кук. «УПА не була зразу запланована, -- говорив у своїх спогадах Василь Кук, -- Коли вибухла війна, ми зразу створили відділи українського війська, вони мали синьо-жовті опаски з написом «українське військо». Щоб добути досвід, ми маскувалися і під поліцію. Були і нелегальні боївки майже в кожному селі. Їх стали називали «українські повстанці», А вже потім прижилася назва Українська Повстанська Армія».

У 1938 році у Роттердамі навесні радянський агент вбиває полковника Євгена Коновальця, засновника УВО і ОУН. ОУН ділиться на мельниківців і бандерівців. Мельниківці були за використання Німеччини для досягнення мети ОУН – звільнення України від комуністичної Росії. Степан Бандера доводив: «Довіряти німцям -- те саме, що довіряти Кремлю, або Польщі, які торгують Україною уже століття. Ідея свободи свята і брати її із кривавих рук ворога – ганьба. Треба надіятися тільки на власні сили.»

Взимку 1939 року за домовленостями полковника Мельника з Вермахтом у Мюнхені почалася комплектація Українського визвольного легіону із двох батальйонів – «Нахтігаль» і «Роланд», які дали присягу на вірність України, а проходили військовий вишкіл у кращій на той час європейській армії. Це було в той час, коли у Кенігзберзі браталися і проводили спільні паради дві армії – фашистська та більшовицька. Пізніше, пройшовши військовий вишкіл, багато вояків із цих батальйонів стане командирською основою УПА. А Роман Шухевич очолить Українську Повстанську Армію – Армію безсмертних, як з гордістю і любовію називав її український народ. Як висловився у 2007 році Василь Кук, відповідаючи на запитання українських журналістів: «Українські частини Нахтігаля, Роланда, дивізії Галичина не приймали участі у розстрілах, бо цім займалися айнзацкоманди, які були у підпорядкуванні СД. Названі військові частини були у підпорядкуванні вермахту, тому за німецькими порядками їх не могли залучати до масових розстрілів небажаних гітлерівцям людей. Тому їх не було внесено до списку злочинних формувань на Нюрнберзькому процесі…. Українські частини Нахтігаля, Роланда і дивізії Галичина німецьких вітань не вживали, не вигукували зігхайль, але окремі люди могли це робити. Нахтігаль і Роланд узагалі не приносили присяги Гітлеру, чи Рейху, а тільки Україні і Провідникові Бандері – тому ніякого зігхайля там не могло бути через такий факт присяги.»

При Проводі ОУН завжди був військовий референт. У 1940-41 рр. референтом був Олекса Гасин – «лицар», пізніше генерал УПА. Начальником штабу у ці роки був Роман Шухевич. Так що Шухевич був причетний до вишколу людей з самого початку. Він створив старшинську школу, яка готувала офіцерів. Там вивчалися статути – німецькі, російські, польські, як треба організовувати військо і отримували навички, як вести боротьбу.

Братання Гітлера та Сталіна. ПАКТ Реббінтропа і Молотова та спільний парад у Бресті фашистської та радянської армій.

Офіційно УПА організувалася і заявила про себе 14 жовтня 1942 року., в традиціях українських вояків всіх часів на свято Святої Покрови. УПА- спадкоємниця козацької звитяги і слави. УПА вживало синьо-жовтий прапор і державний герб – володимирський тризуб. Нацисти ставилися ворожо до державної незалежності України, про яку оголосив Степан Бандера 30 червня 1941 року( Були заарештовані німецькою поліцією Бандера і створений їм український уряд на чолі з Ярославом Стецьком і відправлені до концтабору Заксенхаузен, де утримувалися до 1944року) і до української символіки. До похідних груп ОУН нацисти ставилися дуже вороже – тих учасників, причетність яких до груп німцям вдалося встановити, гестапо заарештовувало і знищувало.

Багато розмов ходило і ходить що до батальйонів допоміжної поліції. От як на закиди журналістів відповів Головний командир УПА Василь Кук.: «Шуцманшафти( охорона поліція) створювалися німецькою адміністрацією на всій окупованій ними території Складались вони з різних національностей. Головне їх завдання – охорона німецьких воєнних і адміністративних установ. Після рас- формування у 1941 році двох легіонів «Нахтігаль» і «Роланд», їх у 1942 році реорганізовано у 201 батальйон шуцманшафту. ОУН як співзасновник у створенні таких підрозділів участі не брала. Після 30 червня 1941 року ми були з німцями у стані війни.. Нас ловило гестапо, і часом без суду розстрілювало -- яка могла бути співпраця в створенні цих відділів?. У 1943 році окремі особи з шуцманшафту переходили до УПА. Відділи щуцманшафту ніколи не підпорядковувалися місцевому самоврядуванню. Шуцманшафт ніколи не мав відношення до УПА.» Різницю між УПА і Дивізією «Галичина» Василь Кук пояснює, що УПА була створена для боротьби з усіма окупантами України і її боротьба продовжувалася з «совєтами» аж до кінця 1950 років. Дивізія «Галичина» проти альянсів не воювала, здалась в полон в Італії, а потім була переведена до Англії. В Англії девізійники організували Об’єднання бувших вояків українців Це зараз є найбільша патріотична військова організація українців за кордоном. Тісно співпрацює зі спілкою офіцерів в Україні та Всеукраїнським об’єднанням ОУН – УПА. « Безумовно треба знати різницю між УПА і девізією «Галичина», але треба трактувати їх однаково, як героїв України» -- відповідав журналістам Василь Кук, -- Ці військові організації боролися проти комуністично-більшовицької чуми, яка ордою сунула на Україну»

Василь Кук: УПА ніколи не присягала на вірність Гітлеру. Вона постійно боролася роти гітлеризму і німецької окупації. На Третьому Зборі УПА Головою Проводу ОУН був вибраний Роман Шухевич. Степан Бандера у тому часі сидів у німецькій в’язниці і не можна було його вибирати хоч би «Почесною Головою», бо це прискорило би його фізичну ліквідацію.»

В час найбільшого розквіту УПА у1943-1945 рр.у бойових відділах УПА було приблизно 200 тисяч людей, а у допоміжних відділах(господарчих,санітарних,розвідці) ще приблизно 300тисяч людей. У тому числі існували незалежні республіки УПА: на Поліссі---Колківська республіка УПА. Активних учасників УПА було кола півмільйона людей. Окремої статистики чисельності армії не велося з конспіративних причин. У 1954 році правильно говорити не про УПА, а про збройне підпілля. Цей курс був взятий ще при Шухевичу, коли стала очевидна міжнародна стабілізація. Всіх людей, кого можна було легалізувати, було легалізовано. Архівні документи свідчать про збройну боротьбу підпілля в 1961 році.

Боротьбою УПА керував Провід ОУН. Через Головний військовий штаб. Конкретним керівництвом боротьбою УПА займалися три головні підрозділи УПА-Північ, УПА- Захід, УПА- Південь. Нелегальними радіостанціями керував пропагандивний відділ Проводу УПА. При кожному підрозділі був охоронний відділ, який підпорядковувався провідникові даної установи. Діяла своя Служба Безпеки. У вишколах упівської Служби Безпеки багато уваги приділялося перевірці інформації з різних джерел і взагалі вчилося людей, що тортури – це дуже непевний спосіб до пуття інформації. Тому керівництво УПА було проти інквізиції і засуджував її за всі часи її існування Чи серед невічні, чи фашистські, чи радянські.

В УПА були переважно православні і греко-католики, і вони мали своїх капеланів відділах УПА. Але в УПА були:також сотня узбеків,воювали також росіяни, білоруси,грузини, вірмени, євреї... Збереглися десятки томів документів УПА, в тому числі том пісень, які ми зараз теж почали співати. Повстанська армія була багато чисельна, в той же час на всій території України налічувалося до сорока тисяч радянських партизан. Це доводить, що основний тягар опору фашистам на Галичині несла на собі УПА. В УПА по офіційним даним 50 процентів належало до ОУН, а інші були звичні українці. Під час Війни ОУН не лише очолила боротьбу проти фашистів на Галичині, а й організувала проти нацистське підпілля на сході України. Похідні групи ОУН діяли у Дніпропетровську, Донецьку, Горлівці, Маріуполі, Миколаєві, Одесі. Тільки успіхи цієї боротьби привласнювали собі комуністи. Недавно вийшла книжка історика із Слав’янська Олександра Добровольського « Діяльність ОУН на Донбасі.»Де він доводить, що у Красноармійську теж діяла така група. Море роботи Для нашого музею і міських краєзнавців, але ця архиважлива тема їх чомусь обходить. Місцеві комуністи приписали супротив Оунівців фашистам у нашому місті собі.

Жінки в УПА відігравали велику роль На бійців мали позитивний морально-виховний вплив. Працювали вони переважно в Українському Червоному Хресті і санітарних частинах. Окремі жінки були заангажовані у зв’язку і розвідці.

Роман Шухевич вчив не командувати, а співпрацювати з людьми. Він казав: «Люди-це той матеріал, з якого будується нація і ви, командири, мусите допомогти стати їм елітою – а для цього треба їх вишколювати, вчити. І -- співпрацювати!»

Були в УПА нагороди бойові і цивільні. Бойові нагороди воїнів УПА надавались на пропозиції командирів відділів УПА існували також нагороди для цивільного населення за патріотичні вчинки.

Офіційних архівів в УПА не передбачалося з конспіративних причин, але численні документи зберігалися і зараз вийшли із друку десятки томів «УПА в документах».

ПРИСЯГА ВОЯКА Української Повстанчої Армії

Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революційно пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.