Ворожі обстріли, втрати близьких і боротьба за життя після тяжких поранень. Так сьогодні живуть мешканці прифронтового Покровська на Донеччині. Попри щоденну небезпеку, багато хто залишається у місті. Один із них – 42-річний Артур. Через російські обстріли він був поранений уже двічі. Переніс ампутацію, але планує повернутися до Покровська знову.
42-річний житель Покровська одужує після поранення. Каже, це вже не вперше. Уже був травмований уламками від російської міни в лютому. Тоді ворожий снаряд упав за 10 метрів від нього – постраждала ліва нога. Першу допомогу надали місцеві мешканці. Після поранення виїздити з Покровська не планував. Каже, багато знайомих покинули домівки, а він залишився, щоб доглядати за їхніми будинками. Але після чергової ворожої повітряної атаки втратив ногу. Каже, їхав велосипедом, раптово пролунав вибух – міна впала всього за три метри.
"Міна впала позаду, за спиною, метрів за три. Мене підкинуло через велосипед. Кинуло через нього. Я ще ногу поправив, яка була поранена. Кричав-кричав. Вибігла сусідка, глянула. Каже: зараз чоловік вийде – і він мене відвіз у Добропілля. Свідомість я не втрачав, кричав постійно. Сусід не знав, де лікарня, а я ж уже там був – показав дорогу", – розповів Артур.
Він також розказав, що Покровськ перетворився на руїни. Сигнали повітряних тривог давно не працюють – натомість щоденні обстріли. Але чоловік не захотів виїздити, каже, нікуди. Садив город, а під час обстрілів ховався у будинку.
"Там просто ходимо під мінами, ракетами. Сидимо вдома. Дім хитається, підстрибує. Особливо вночі, над ранок. От нещодавно дев'ять ракет прилетіло. Дім аж підстрибував", – пожалівся Артур.
Волонтери і правоохоронці, які здійснюють евакуацію, кажуть: щодня з міста виїжджають 10-11 осіб.Нині в місті немає зв'язку, комунальних послуг. У населеному пункті залишається менш як 2000 осіб. Ті, хто не виїхав, щохвилини наражаються на величезну небезпеку.